¹وبعد ذلك عيّن الرب سبعين آخرين ايضا وارسلهم اثنين اثنين امام وجهه الى كل مدينة وموضع حيث كان هو مزمعا ان يأتي.

¹Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

²فقال لهم ان الحصاد كثير ولكن الفعلة قليلون. فاطلبوا من رب الحصاد ان يرسل فعلة الى حصاده.

²Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

³اذهبوا. ها انا ارسلكم مثل حملان بين ذئاب.

³Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

⁴لا تحملوا كيسا ولا مزودا ولا احذية ولا تسلموا على احد في الطريق.

⁴Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.

⁵واي بيت دخلتموه فقولوا اولا سلام لهذا البيت.

⁵У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

⁶فان كان هناك ابن السلام يحل سلامكم عليه وإلا فيرجع اليكم.

⁶і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

⁷واقيموا في ذلك البيت آكلين وشاربين مما عندهم. لان الفاعل مستحق اجرته. لا تنتقلوا من بيت الى بيت.

⁷У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

⁸واية مدينة دخلتموها وقبلوكم فكلوا مما يقدّم لكم.

⁸І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,

⁹واشفوا المرضى الذين فيها وقولوا لهم قد اقترب منكم ملكوت الله.

⁹і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.

¹⁰واية مدينة دخلتموها ولم يقبلوكم فاخرجوا الى شوارعها وقولوا

¹⁰У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

¹¹حتى الغبار الذي لصق بنا من مدينتكم ننفضه لكم. ولكن اعلموا هذا انه قد اقترب منكم ملكوت الله.

¹¹І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

¹²واقول لكم انه يكون لسدوم في ذلك اليوم حالة اكثر احتمالا مما لتلك المدينة

¹²Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

¹³ويل لك يا كورزين. ويل لك يا بيت صيدا. لانه لو صنعت في صور وصيدا القوات المصنوعة فيكما لتابتا قديما جالستين في المسوح والرماد.

¹³Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

¹⁴ولكن صور وصيدا يكون لهما في الدين حالة اكثر احتمالا مما لكما.

¹⁴Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.

¹⁵وانت يا كفرناحوم المرتفعة الى السماء ستهبطين الى الهاوية.

¹⁵І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

¹⁶الذي يسمع منكم يسمع مني. والذي يرذلكم يرذلني. والذي يرذلني يرذل الذي ارسلني

¹⁶Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

¹⁷فرجع السبعون بفرح قائلين يا رب حتى الشياطين تخضع لنا باسمك.

¹⁷І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

¹⁸فقال لهم رأيت الشيطان ساقطا مثل البرق من السماء.

¹⁸Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

¹⁹ها انا اعطيكم سلطانا لتدوسوا الحيّات والعقارب وكل قوة العدو ولا يضركم شيء.

¹⁹Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

²⁰ولكن لا تفرحوا بهذا ان الارواح تخضع لكم بل افرحوا بالحري ان اسماءكم كتبت في السموات

²⁰Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

²¹وفي تلك الساعة تهلل يسوع بالروح وقال احمدك ايها الآب رب السماء والارض لانك اخفيت هذه عن الحكماء والفهماء واعلنتها للاطفال. نعم ايها الآب لان هكذا صارت المسرة امامك.

²¹Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

²²والتفت الى تلاميذه وقال كل شيء قد دفع اليّ من ابي. وليس احد يعرف من هو الابن الا الآب ولا من هو الآب الا الابن ومن اراد الابن ان يعلن له.

²²Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

²³والتفت الى تلاميذه على انفراد وقال طوبى للعيون التي تنظر ما تنظرونه.

²³І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

²⁴لاني اقول لكم ان انبياء كثيرين وملوكا ارادوا ان ينظروا ما انتم تنظرون ولم ينظروا وان يسمعوا ما انتم تسمعون ولم يسمعوا

²⁴глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

²⁵واذا ناموسي قام يجربه قائلا يا معلّم ماذا اعمل لارث الحياة الابدية.

²⁵І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

²⁶فقال له ما هو مكتوب في الناموس. كيف تقرأ.

²⁶Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

²⁷فاجاب وقال تحب الرب الهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل قدرتك ومن كل فكرك وقريبك مثل نفسك.

²⁷Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

²⁸فقال له بالصواب اجبت. افعل هذا فتحيا.

²⁸Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

²⁹واما هو فاذ اراد ان يبرر نفسه قال ليسوع ومن هو قريبي.

²⁹Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

³⁰فاجاب يسوع وقال. انسان كان نازلا من اورشليم الى اريحا فوقع بين لصوص فعروه وجرحوه ومضوا وتركوه بين حيّ وميت.

³⁰Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

³¹فعرض ان كاهنا نزل في تلك الطريق فرآه وجاز مقابله.

³¹Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

³²وكذلك لاوي ايضا اذ صار عند المكان جاء ونظر وجاز مقابله.

³²Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

³³ولكن سامريا مسافرا جاء اليه ولما رآه تحنن

³³Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

³⁴فتقدم وضمد جراحاته وصب عليها زيتا وخمرا واركبه على دابته وأتى به الى فندق واعتنى به

³⁴і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

³⁵وفي الغد لما مضى اخرج دينارين واعطاهما لصاحب الفندق وقال له اعتن به ومهما انفقت اكثر فعند رجوعي اوفيك.

³⁵а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

³⁶فاي هؤلاء الثلاثة ترى صار قريبا للذي وقع بين اللصوص.

³⁶Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

³⁷فقال الذي صنع معه الرحمة. فقال له يسوع اذهب انت ايضا واصنع هكذا

³⁷Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

³⁸وفيما هم سائرون دخل قرية فقبلته امرأة اسمها مرثا في بيتها.

³⁸Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

³⁹وكانت لهذه اخت تدعى مريم التي جلست عند قدمي يسوع وكانت تسمع كلامه.

³⁹А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

⁴⁰واما مرثا فكانت مرتبكة في خدمة كثيرة. فوقفت وقالت يا رب أما تبالي بان اختي قد تركتني اخدم وحدي. فقل لها ان تعينني.

⁴⁰Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

⁴¹فاجاب يسوع وقال لها مرثا مرثا انت تهتمين وتضطربين لاجل امور كثيرة.

⁴¹Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

⁴²ولكن الحاجة الى واحد. فاختارت مريم النصيب الصالح الذي لن ينزع منها

⁴²одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.