1وفي اثناء ذلك اذ اجتمع ربوات الشعب حتى كان بعضهم يدوس بعضا ابتدأ يقول لتلاميذه اولا تحرزوا لانفسكم من خمير الفريسيين الذي هو الرياء.
1Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.
2فليس مكتوم لن يستعلن ولا خفي لن يعرف.
2Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.
3لذلك كل ما قلتموه في الظلمة يسمع في النور وما كلمتم به الاذن في المخادع ينادى به على السطوح.
3Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.
4ولكن اقول لكم يا احبائي لا تخافوا من الذين يقتلون الجسد وبعد ذلك ليس لهم ما يفعلون اكثر.
4Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти.
5بل اريكم ممن تخافون. خافوا من الذي بعدما يقتل له سلطان ان يلقي في جهنم. نعم اقول لكم من هذا خافوا.
5Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.
6أليست خمسة عصافير تباع بفلسين. وواحد منها ليس منسيا امام الله.
6Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.
7بل شعور رؤوسكم ايضا جميعها محصاة. فلا تخافوا انتم افضل من عصافير كثيرة.
7Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.
8واقول لكم كل من اعترف بي قدام الناس يعترف به ابن الانسان قدام ملائكة الله.
8Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.
9ومن انكرني قدام الناس ينكر قدام ملائكة الله.
9Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими.
10وكل من قال كلمة على ابن الانسان يغفر له. واما من جدف على الروح القدس فلا يغفر له.
10І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.
11ومتى قدموكم الى المجامع والرؤساء والسلاطين فلا تهتموا كيف او بما تحتجّون او بما تقولون.
11Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:
12لان الروح القدس يعلّمكم في تلك الساعة ما يجب ان تقولوه
12бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.
13وقال له واحد من الجمع يا معلّم قل لاخي ان يقاسمني الميراث.
13Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.
14فقال له يا انسان من اقامني عليكما قاضيا او مقسّما.
14Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?
15وقال لهم انظروا وتحفّظوا من الطمع. فانه متى كان لاحد كثير فليست حياته من امواله.
15Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.
16وضرب لهم مثلا قائلا. انسان غني اخصبت كورته.
16Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;
17ففكر في نفسه قائلا ماذا اعمل لان ليس لي موضع اجمع فيه اثماري.
17і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?
18وقال اعمل هذا. اهدم مخازني وابني اعظم واجمع هناك جميع غلاتي وخيراتي.
18І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє.
19واقول لنفسي يا نفس لك خيرات كثيرة موضوعة لسنين كثيرة. استريحي وكلي واشربي وافرحي.
19І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.
20فقال له الله يا غبي هذه الليلة تطلب نفسك منك. فهذه التي اعددتها لمن تكون.
20Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?
21هكذا الذي يكنز لنفسه وليس هو غنيا للّه
21Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.
22وقال لتلاميذه. من اجل هذا اقول لكم لا تهتموا لحياتكم بما تأكلون ولا للجسد بما تلبسون.
22Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь.
23الحياة افضل من الطعام والجسد افضل من اللباس.
23Душа більша їжі, а тїло одежі.
24تأملوا الغربان. انها لا تزرع ولا تحصد وليس لها مخدع ولا مخزن والله يقيتها. كم انتم بالحري افضل من الطيور.
24Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?
25ومن منكم اذا اهتم يقدر ان يزيد على قامته ذراعا واحدة.
25Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?
26فان كنتم لا تقدرون ولا على الاصغر فلماذا تهتمون بالبواقي.
26Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?
27تأملوا الزنابق كيف تنمو. لا تتعب ولا تغزل. ولكن اقول لكم انه ولا سليمان في كل مجده كان يلبس كواحدة منها.
27Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.
28فان كان العشب الذي يوجد اليوم في الحقل ويطرح غدا في التنور يلبسه الله هكذا فكم بالحري يلبسكم انتم يا قليلي الايمان.
28Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?
29فلا تطلبوا انتم ما تأكلون وما تشربون ولا تقلقوا.
29І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);
30فان هذه كلها تطلبها امم العالم. واما انتم فابوكم يعلم انكم تحتاجون الى هذه.
30того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.
31بل اطلبوا ملكوت الله وهذه كلها تزاد لكم
31Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.
32لا تخف ايها القطيع الصغير لان اباكم قد سرّ ان يعطيكم الملكوت.
32Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.
33بيعوا مالكم واعطوا صدقة. اعملوا لكم اكياسا لا تفنى وكنزا لا ينفد في السموات حيث لا يقرب سارق ولا يبلي سوس.
33Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.
34لانه حيث يكون كنزكم هناك يكون قلبكم ايضا.
34Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.
35لتكن احقاؤكم ممنطقة وسرجكم موقدة.
35Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,
36وانتم مثل اناس ينتظرون سيدهم متى يرجع من العرس حتى اذا جاء وقرع يفتحون له للوقت.
36і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.
37طوبى لاولئك العبيد الذين اذا جاء سيدهم يجدهم ساهرين. الحق اقول لكم انه يتمنطق ويتكئهم ويتقدم ويخدمهم.
37Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.
38وان أتى في الهزيع الثاني او أتى في الهزيع الثالث ووجدهم هكذا فطوبى لاولئك العبيد.
38І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.
39وانما اعلموا هذا انه لو عرف رب البيت في اي ساعة يأتي السارق لسهر ولم يدع بيته ينقب.
39Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.
40فكونوا انتم اذا مستعدين لانه في ساعة لا تظنون يأتي ابن الانسان
40Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.
41فقال له بطرس يا رب ألنا تقول هذا المثل ام للجميع ايضا.
41Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?
42فقال الرب فمن هو الوكيل الامين الحكيم الذي يقيمه سيده على خدمه ليعطيهم العلوفة في حينها.
42Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?
43طوبى لذلك العبد الذي اذا جاء سيده يجده يفعل هكذا.
43Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.
44بالحق اقول لكم انه يقيمه على جميع امواله.
44По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.
45ولكن ان قال ذلك العبد في قلبه سيدي يبطئ قدومه. فيبتدئ يضرب الغلمان والجواري ويأكل ويشرب ويسكر.
45Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,
46يأتي سيد ذلك العبد في يوم لا ينتظره وفي ساعة لا يعرفها فيقطعه ويجعل نصيبه مع الخائنين.
46прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.
47واما ذلك العبد الذي يعلم ارادة سيده ولا يستعد ولا يفعل بحسب ارادته فيضرب كثيرا.
47Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.
48ولكن الذي لا يعلم ويفعل ما يستحق ضربات يضرب قليلا. فكل من أعطي كثيرا يطلب منه كثير ومن يودعونه كثيرا يطالبونه باكثر
48Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.
49جئت لألقي نارا على الارض. فماذا اريد لو اضطرمت.
49Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже.
50ولي صبغة اصطبغها وكيف انحصر حتى تكمل.
50Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся!
51أتظنون اني جئت لاعطي سلاما على الارض. كلا اقول لكم. بل انقساما.
51Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне:
52لانه يكون من الآن خمسة في بيت واحد منقسمين ثلثة على اثنين واثنان على ثلثة.
52буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох.
53ينقسم الاب على الابن والابن على الاب. والام على البنت والبنت على الام. والحماة على كنتها والكنة على حماتها
53Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.
54ثم قال ايضا للجموع. اذا رأيتم السحاب تطلع من المغارب فللوقت تقولون انه يأتي مطر. فيكون هكذا.
54Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.
55واذا رأيتم ريح الجنوب تهب تقولون انه سيكون حر. فيكون.
55А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.
56يا مراؤون تعرفون ان تميّزوا وجه الارض والسماء واما هذا الزمان فكيف لا تميّزونه.
56Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?
57ولماذا لا تحكمون بالحق من قبل نفوسكم.
57Чом же й про себе не судите право?
58حينما تذهب مع خصمك الى الحاكم ابذل الجهد وانت في الطريق لتتخلّص منه. لئلا يجرك الى القاضي ويسلمك القاضي الى الحاكم فيلقيك الحاكم في السجن.
58Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю.
59اقول لك لا تخرج من هناك حتى توفي الفلس الاخير
59Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.