¹واذ كان الجمع يزدحم عليه ليسمع كلمة الله كان واقفا عند بحيرة جنيسارت.

¹І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

²فرأى سفينتين واقفتين عند البحيرة والصيادون قد خرجوا منهما وغسلوا الشباك.

²І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

³فدخل احدى السفينتين التي كانت لسمعان وسأله ان يبعد قليلا عن البر. ثم جلس وصار يعلّم الجموع من السفينة.

³Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.

⁴ولما فرغ من الكلام قال لسمعان ابعد الى العمق وألقوا شباككم للصيد.

⁴Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

⁵فاجاب سمعان وقال له يا معلّم قد تعبنا الليل كله ولم نأخذ شيئا ولكن على كلمتك القي الشبكة.

⁵І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

⁶ولما فعلوا ذلك امسكوا سمكا كثيرا جدا فصارت شبكتهم تتخرق.

⁶І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

⁷فاشاروا الى شركائهم الذين في السفينة الاخرى ان يأتوا ويساعدوهم. فأتوا وملأوا السفينتين حتى اخذتا في الغرق.

⁷і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

⁸فلما رأى سمعان بطرس ذلك خرّ عند ركبتيّ يسوع قائلا اخرج من سفينتي يا رب لاني رجل خاطئ.

⁸Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.

⁹اذ اعترته وجميع الذين معه دهشة على صيد السمك الذي اخذوه.

⁹Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.

¹⁰وكذلك ايضا يعقوب ويوحنا ابنا زبدي اللذان كانا شريكي سمعان. فقال يسوع لسمعان لا تخف. من الآن تكون تصطاد الناس.

¹⁰Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.

¹¹ولما جاءوا بالسفينتين الى البر تركوا كل شيء وتبعوه

¹¹І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.

¹²وكان في احدى المدن فاذا رجل مملوء برصا. فلما رأى يسوع خرّ على وجهه وطلب اليه قائلا يا سيد ان اردت تقدر ان تطهرني.

¹²І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

¹³فمدّ يده ولمسه قائلا اريد فاطهر. وللوقت ذهب عنه البرص.

¹³І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

¹⁴فاوصاه ان لا يقول لاحد بل امض وأر نفسك للكاهن وقدم عن تطهيرك كما أمر موسى شهادة لهم.

¹⁴І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

¹⁵فذاع الخبر عنه اكثر. فاجتمع جموع كثيرة لكي يسمعوا ويشفوا به من امراضهم.

¹⁵Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

¹⁶واما هو فكان يعتزل في البراري ويصلّي

¹⁶Він же виходив у пустиню та молив ся.

¹⁷وفي احدى الايام كان يعلم وكان فريسيون ومعلمون للناموس جالسين وهم قد أتوا من كل قرية من الجليل واليهودية واورشليم. وكانت قوة الرب لشفائهم.

¹⁷І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

¹⁸واذا برجال يحملون على فراش انسانا مفلوجا وكانوا يطلبون ان يدخلوا به ويضعوه امامه.

¹⁸І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

¹⁹ولما لم يجدوا من اين يدخلون به لسبب الجمع صعدوا على السطح ودلوه مع الفراش من بين الاجر الى الوسط قدام يسوع.

¹⁹І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

²⁰فلما رأى ايمانهم قال له ايها الانسان مغفورة لك خطاياك.

²⁰І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

²¹فابتدأ الكتبة والفريسيون يفكرون قائلين من هذا الذي يتكلم بتجاديف. من يقدر ان يغفر خطايا الا الله وحده.

²¹І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

²²فشعر يسوع بافكارهم واجاب وقال لهم ماذا تفكرون في قلوبكم.

²²Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

²³أيما ايسر ان يقال مغفورة لك خطاياك. أم ان يقال قم وامش.

²³Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

²⁴ولكن لكي تعلموا ان لابن الانسان سلطانا على الارض ان يغفر الخطايا قال للمفلوج لك اقول قم واحمل فراشك واذهب الى بيتك.

²⁴От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

²⁵ففي الحال قام امامهم وحمل ما كان مضطجعا عليه ومضى الى بيته وهو يمجد الله.

²⁵І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

²⁶فأخذت الجميع حيرة ومجدوا الله وامتلأوا خوفا قائلين اننا قد رأينا اليوم عجائب

²⁶І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.

²⁷وبعد هذا خرج فنظر عشارا اسمه لاوي جالسا عند مكان الجباية. فقال له اتبعني.

²⁷А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.

²⁸فترك كل شيء وقام وتبعه.

²⁸І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

²⁹وصنع له لاوي ضيافة كبيرة في بيته. والذين كانوا متكئين معهم كانوا جمعا كثيرا من عشارين وآخرين.

²⁹і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.

³⁰فتذمر كتبتهم والفريسيون على تلاميذه قائلين لماذا تاكلون وتشربون مع عشارين وخطاة.

³⁰І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?

³¹فاجاب يسوع وقال لهم لا يحتاج الاصحاء الى طبيب بل المرضى.

³¹І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому.

³²لم آت لأدعو ابرارا بل خطاة الى التوبة

³²Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

³³وقالوا له لماذا يصوم تلاميذ يوحنا كثيرا ويقدمون طلبات وكذلك تلاميذ الفريسيين ايضا. واما تلاميذك فيأكلون ويشربون.

³³Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

³⁴فقال لهم أتقدرون ان تجعلوا بني العرس يصومون ما دام العريس معهم.

³⁴Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ?

³⁵ولكن ستأتي ايام حين يرفع العريس عنهم فحينئذ يصومون في تلك الايام.

³⁵Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.

³⁶وقال لهم ايضا مثلا. ليس احد يضع رقعة من ثوب جديد على ثوب عتيق. وإلا فالجديد يشقّه والعتيق لا توافقه الرقعة التي من الجديد.

³⁶Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

³⁷وليس احد يجعل خمرا جديدة في زقاق عتيقة لئلا تشق الخمر الجديدة الزقاق فهي تهرق والزقاق تتلف.

³⁷І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

³⁸بل يجعلون خمرا جديدة في زقاق جديدة فتحفظ جميعا.

³⁸А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.

³⁹وليس احد اذا شرب العتيق يريد للوقت الجديد لانه يقول العتيق اطيب

³⁹Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.