¹Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.

¹А о чем вы писали ко мне, то хорошо человеку не касаться женщины.

²Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.

²Но, во избежание блуда, каждый имей свою жену, и каждая имей своего мужа.

³Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.

³Муж оказывай жене должное благорасположение; подобно ижена мужу.

⁴Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка.

⁴Жена не властна над своим телом, но муж; равно и муж не властен над своим телом, но жена.

⁵Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим.

⁵Не уклоняйтесь друг от друга, разве по согласию, на время, для упражнения в посте и молитве, а потом опять будьте вместе, чтобы не искушал вас сатана невоздержанием вашим.

⁶Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.

⁶Впрочем это сказано мною как позволение, а не как повеление.

⁷Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

⁷Ибо желаю, чтобы все люди были, как и я; но каждый имеет свое дарование от Бога, один так, другой иначе.

⁸Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.

⁸Безбрачным же и вдовам говорю: хорошо им оставаться, как я.

⁹Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.

⁹Но если не могут воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться.

¹⁰Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.

¹⁰А вступившим в брак не я повелеваю, а Господь: жене не разводиться с мужем, –

¹¹Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.

¹¹если же разведется, то должна оставаться безбрачною, или примириться с мужем своим, – и мужу не оставлять жены своей .

¹²Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.

¹²Прочим же я говорю, а не Господь: если какой брат имеет жену неверующую, и она согласна жить с ним, то он не должен оставлять ее;

¹³І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.

¹³и жена, которая имеет мужа неверующего, и он согласен жить с нею, не должна оставлять его.

¹⁴Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.

¹⁴Ибо неверующий муж освящается женою верующею, и жена неверующая освящается мужем верующим. Иначе дети ваши были бы нечисты, а теперь святы.

¹⁵Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог;

¹⁵Если же неверующий хочет развестись, пусть разводится; брат или сестра в таких случаях не связаны; к миру призвал нас Господь.

¹⁶Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

¹⁶Почему ты знаешь, жена, не спасешь ли мужа? Или ты,муж, почему знаешь, не спасешь ли жены?

¹⁷Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.

¹⁷Только каждый поступай так, как Бог ему определил, и каждый, как Господь призвал. Так я повелеваю по всем церквам.

¹⁸Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.

¹⁸Призван ли кто обрезанным, не скрывайся; призван ли кто необрезанным, не обрезывайся.

¹⁹Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.

¹⁹Обрезание ничто и необрезание ничто, но все в соблюдении заповедей Божиих.

²⁰Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.

²⁰Каждый оставайся в том звании, в котором призван.

²¹Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.

²¹Рабом ли ты призван, не смущайся; но если и можешь сделаться свободным, то лучшим воспользуйся.

²²Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.

²²Ибо раб, призванный в Господе, есть свободный Господа; равно и призванный свободным есть раб Христов.

²³Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими.

²³Вы куплены дорогою ценою; не делайтесь рабами человеков.

²⁴У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом.

²⁴В каком звании кто призван, братия, в том каждый и оставайся пред Богом.

²⁵Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.

²⁵Относительно девства я не имею повеления Господня, а даю совет, как получивший от Господа милостьбыть Ему верным.

²⁶Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.

²⁶По настоящей нужде за лучшее признаю, что хорошочеловеку оставаться так.

²⁷Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.

²⁷Соединен ли ты с женой? не ищи развода. Остался либез жены? не ищи жены.

²⁸Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу.

²⁸Впрочем, если и женишься, не согрешишь; и если девица выйдет замуж, не согрешит. Но таковые будут иметь скорби по плоти; а мневас жаль.

²⁹Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;

²⁹Я вам сказываю, братия: время уже коротко, так что имеющие жен должны быть, как не имеющие;

³⁰і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;

³⁰и плачущие, как не плачущие; и радующиеся, как не радующиеся; и покупающие, как не приобретающие;

³¹і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.

³¹и пользующиеся миром сим, как не пользующиеся; ибо проходит образ мира сего.

³²Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові;

³²А я хочу, чтобы вы были без забот. Неженатый заботится о Господнем, как угодить Господу;

³³жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.

³³а женатый заботится о мирском, как угодить жене. Есть разность между замужнею идевицею:

³⁴Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.

³⁴незамужняя заботится о Господнем, как угодить Господу, чтобы быть святою и телом и духом; а замужняя заботится о мирском, как угодить мужу.

³⁵Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.

³⁵Говорю это для вашей же пользы, не с тем, чтобы наложить на вас узы, но чтобы вы благочинно и непрестанно служили Господу без развлечения.

³⁶Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.

³⁶Если же кто почитает неприличным для своей девицы то, чтобы она, будучи в зрелом возрасте, оставалась так, тот пусть делает, как хочет: не согрешит; пусть таковые выходят замуж.

³⁷Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить.

³⁷Но кто непоколебимо тверд в сердце своем и, не будучи стесняем нуждою, но будучи властен в своей воле, решился в сердце своем соблюдать свою деву, тот хорошо поступает.

³⁸Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.

³⁸Посему выдающий замуж свою девицу поступает хорошо; а не выдающий поступает лучше.

³⁹Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.

³⁹Жена связана законом, доколе жив муж ее; если же муж ее умрет, свободна выйти, за кого хочет, только в Господе.

⁴⁰Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

⁴⁰Но она блаженнее, если останется так, по моему совету; а думаю, и я имею Духа Божия.