1Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.2Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.3І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.4Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.5Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.6Кожен, хто у Ньому пробувае, не грішить; кожен, хто, грішить, не бачив Його, ні пізнав Його.7Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,8хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.9Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.10По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.11Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,12не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.13Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.14Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.15Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.16У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.17Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?18Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою.19І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;20бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все.21Любі, коли серце наше не винуе нас, одвагу маєм перед Богом,22і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповіді Його, і угодне перед Ним робимо.23А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.24І, хто хоронить заповіді Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам.