1Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,2в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.3Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,4Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.5Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?6Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.7І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.8Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.9Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.10І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх.11Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,12і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся.13Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?14Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне?