1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.5І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.14І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.24Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.36Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.39І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,46і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.48Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?53Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.54Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.56Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.63А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.65І иншого багато, хуливши, казали на Него.66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;68воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.70І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.