1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.8І згадали слова Його,9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.16Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,20як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.25І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?27І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.28І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.30І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.31їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,34як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).43І взявши, їв перед ними.44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.48Ви ж сьвідки сього.49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.