1Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські2і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.3Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,4кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.5І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.6Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.7Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.8Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.9Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,10і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.11Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.12А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.13Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?14І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.15На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.16Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.17Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?18Знав бо, що через зависть видали Його.19Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.20Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.21Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.22Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.23Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.24Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.25І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.26Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.27Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.28І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;29і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!30І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.31І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.32Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,33І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,34дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.35Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.36І, посідавши, стерегли Його там;37і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.38Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.39Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,40і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.41Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:42Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;43Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.44Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.45Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.46Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?47Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.48І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.49Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.50Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.51І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;52і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,53і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.54Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.55Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.56Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.57Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.58Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.59І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,60положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.61Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.62Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,63кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.64Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.65Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.66Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.