1At that time Herod the tetrarch heard of the fame of Jesus,
1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2And said unto his servants, This is John the Baptist; he is risen from the dead; and therefore mighty works do shew forth themselves in him.
2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,
3For Herod had laid hold on John, and bound him, and put him in prison for Herodias' sake, his brother Philip's wife.
3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4For John said unto him, It is not lawful for thee to have her.
4Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.
5And when he would have put him to death, he feared the multitude, because they counted him as a prophet.
5І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
6But when Herod's birthday was kept, the daughter of Herodias danced before them, and pleased Herod.
6У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.
7Whereupon he promised with an oath to give her whatsoever she would ask.
7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8And she, being before instructed of her mother, said, Give me here John Baptist's head in a charger.
8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.
9And the king was sorry: nevertheless for the oath's sake, and them which sat with him at meat, he commanded it to be given her.
9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.
10And he sent, and beheaded John in the prison.
10І, пославши, стяв Йоана в темниці.
11And his head was brought in a charger, and given to the damsel: and she brought it to her mother.
11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12And his disciples came, and took up the body, and buried it, and went and told Jesus.
12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13When Jesus heard of it, he departed thence by ship into a desert place apart: and when the people had heard thereof, they followed him on foot out of the cities.
13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.
14And Jesus went forth, and saw a great multitude, and was moved with compassion toward them, and he healed their sick.
14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15And when it was evening, his disciples came to him, saying, This is a desert place, and the time is now past; send the multitude away, that they may go into the villages, and buy themselves victuals.
15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16But Jesus said unto them, They need not depart; give ye them to eat.
16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17And they say unto him, We have here but five loaves, and two fishes.
17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.
18He said, Bring them hither to me.
18Він же рече: Принесіть менї їх сюди.
19And he commanded the multitude to sit down on the grass, and took the five loaves, and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed, and brake, and gave the loaves to his disciples, and the disciples to the multitude.
19І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20And they did all eat, and were filled: and they took up of the fragments that remained twelve baskets full.
20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21And they that had eaten were about five thousand men, beside women and children.
21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.
22And straightway Jesus constrained his disciples to get into a ship, and to go before him unto the other side, while he sent the multitudes away.
22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23And when he had sent the multitudes away, he went up into a mountain apart to pray: and when the evening was come, he was there alone.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24But the ship was now in the midst of the sea, tossed with waves: for the wind was contrary.
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25And in the fourth watch of the night Jesus went unto them, walking on the sea.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26And when the disciples saw him walking on the sea, they were troubled, saying, It is a spirit; and they cried out for fear.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27But straightway Jesus spake unto them, saying, Be of good cheer; it is I; be not afraid.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28And Peter answered him and said, Lord, if it be thou, bid me come unto thee on the water.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.
29And he said, Come. And when Peter was come down out of the ship, he walked on the water, to go to Jesus.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30But when he saw the wind boisterous, he was afraid; and beginning to sink, he cried, saying, Lord, save me.
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31And immediately Jesus stretched forth his hand, and caught him, and said unto him, O thou of little faith, wherefore didst thou doubt?
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?
32And when they were come into the ship, the wind ceased.
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33Then they that were in the ship came and worshipped him, saying, Of a truth thou art the Son of God.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34And when they were gone over, they came into the land of Gennesaret.
34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35And when the men of that place had knowledge of him, they sent out into all that country round about, and brought unto him all that were diseased;
35І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;
36And besought him that they might only touch the hem of his garment: and as many as touched were made perfectly whole.
36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.