¹The same day went Jesus out of the house, and sat by the sea side.

¹Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

²And great multitudes were gathered together unto him, so that he went into a ship, and sat; and the whole multitude stood on the shore.

²І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

³And he spake many things unto them in parables, saying, Behold, a sower went forth to sow;

³І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;

⁴And when he sowed, some seeds fell by the way side, and the fowls came and devoured them up:

⁴і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.

⁵Some fell upon stony places, where they had not much earth: and forthwith they sprung up, because they had no deepness of earth:

⁵Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

⁶And when the sun was up, they were scorched; and because they had no root, they withered away.

⁶як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

⁷And some fell among thorns; and the thorns sprung up, and choked them:

⁷А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

⁸But other fell into good ground, and brought forth fruit, some an hundredfold, some sixtyfold, some thirtyfold.

⁸Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

⁹Who hath ears to hear, let him hear.

⁹Хто мав уші слухати, нехай слухав.

¹⁰And the disciples came, and said unto him, Why speakest thou unto them in parables?

¹⁰І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

¹¹He answered and said unto them, Because it is given unto you to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given.

¹¹Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

¹²For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have more abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that he hath.

¹²Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;

¹³Therefore speak I to them in parables: because they seeing see not; and hearing they hear not, neither do they understand.

¹³Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

¹⁴And in them is fulfilled the prophecy of Esaias, which saith, By hearing ye shall hear, and shall not understand; and seeing ye shall see, and shall not perceive:

¹⁴І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

¹⁵For this people's heart is waxed gross, and their ears are dull of hearing, and their eyes they have closed; lest at any time they should see with their eyes and hear with their ears, and should understand with their heart, and should be converted, and I should heal them.

¹⁵Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

¹⁶But blessed are your eyes, for they see: and your ears, for they hear.

¹⁶Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.

¹⁷For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them; and to hear those things which ye hear, and have not heard them.

¹⁷Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

¹⁸Hear ye therefore the parable of the sower.

¹⁸Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

¹⁹When any one heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, then cometh the wicked one, and catcheth away that which was sown in his heart. This is he which received seed by the way side.

¹⁹Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.

²⁰But he that received the seed into stony places, the same is he that heareth the word, and anon with joy receiveth it;

²⁰А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

²¹Yet hath he not root in himself, but dureth for a while: for when tribulation or persecution ariseth because of the word, by and by he is offended.

²¹тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

²²He also that received seed among the thorns is he that heareth the word; and the care of this world, and the deceitfulness of riches, choke the word, and he becometh unfruitful.

²²А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

²³But he that received seed into the good ground is he that heareth the word, and understandeth it; which also beareth fruit, and bringeth forth, some an hundredfold, some sixty, some thirty.

²³Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

²⁴Another parable put he forth unto them, saying, The kingdom of heaven is likened unto a man which sowed good seed in his field:

²⁴Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй;

²⁵But while men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went his way.

²⁵як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.

²⁶But when the blade was sprung up, and brought forth fruit, then appeared the tares also.

²⁶Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.

²⁷So the servants of the householder came and said unto him, Sir, didst not thou sow good seed in thy field? from whence then hath it tares?

²⁷І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?

²⁸He said unto them, An enemy hath done this. The servants said unto him, Wilt thou then that we go and gather them up?

²⁸Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

²⁹But he said, Nay; lest while ye gather up the tares, ye root up also the wheat with them.

²⁹Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

³⁰Let both grow together until the harvest: and in the time of harvest I will say to the reapers, Gather ye together first the tares, and bind them in bundles to burn them: but gather the wheat into my barn.

³⁰Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

³¹Another parable put he forth unto them, saying, The kingdom of heaven is like to a grain of mustard seed, which a man took, and sowed in his field:

³¹Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.

³²Which indeed is the least of all seeds: but when it is grown, it is the greatest among herbs, and becometh a tree, so that the birds of the air come and lodge in the branches thereof.

³²Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

³³Another parable spake he unto them; The kingdom of heaven is like unto leaven, which a woman took, and hid in three measures of meal, till the whole was leavened.

³³Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.

³⁴All these things spake Jesus unto the multitude in parables; and without a parable spake he not unto them:

³⁴Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

³⁵That it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying, I will open my mouth in parables; I will utter things which have been kept secret from the foundation of the world.

³⁵щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

³⁶Then Jesus sent the multitude away, and went into the house: and his disciples came unto him, saying, Declare unto us the parable of the tares of the field.

³⁶Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

³⁷He answered and said unto them, He that soweth the good seed is the Son of man;

³⁷Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий;

³⁸The field is the world; the good seed are the children of the kingdom; but the tares are the children of the wicked one;

³⁸а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

³⁹The enemy that sowed them is the devil; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels.

³⁹ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

⁴⁰As therefore the tares are gathered and burned in the fire; so shall it be in the end of this world.

⁴⁰Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього:

⁴¹The Son of man shall send forth his angels, and they shall gather out of his kingdom all things that offend, and them which do iniquity;

⁴¹Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне,

⁴²And shall cast them into a furnace of fire: there shall be wailing and gnashing of teeth.

⁴²та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁴³Then shall the righteous shine forth as the sun in the kingdom of their Father. Who hath ears to hear, let him hear.

⁴³Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

⁴⁴Again, the kingdom of heaven is like unto treasure hid in a field; the which when a man hath found, he hideth, and for joy thereof goeth and selleth all that he hath, and buyeth that field.

⁴⁴Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.

⁴⁵Again, the kingdom of heaven is like unto a merchant man, seeking goodly pearls:

⁴⁵Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;

⁴⁶Who, when he had found one pearl of great price, went and sold all that he had, and bought it.

⁴⁶і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

⁴⁷Again, the kingdom of heaven is like unto a net, that was cast into the sea, and gathered of every kind:

⁴⁷Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

⁴⁸Which, when it was full, they drew to shore, and sat down, and gathered the good into vessels, but cast the bad away.

⁴⁸як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

⁴⁹So shall it be at the end of the world: the angels shall come forth, and sever the wicked from among the just,

⁴⁹Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

⁵⁰And shall cast them into the furnace of fire: there shall be wailing and gnashing of teeth.

⁵⁰та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁵¹Jesus saith unto them, Have ye understood all these things? They say unto him, Yea, Lord.

⁵¹І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

⁵²Then said he unto them, Therefore every scribe which is instructed unto the kingdom of heaven is like unto a man that is an householder, which bringeth forth out of his treasure things new and old.

⁵²Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

⁵³And it came to pass, that when Jesus had finished these parables, he departed thence.

⁵³І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

⁵⁴And when he was come into his own country, he taught them in their synagogue, insomuch that they were astonished, and said, Whence hath this man this wisdom, and these mighty works?

⁵⁴І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

⁵⁵Is not this the carpenter's son? is not his mother called Mary? and his brethren, James, and Joses, and Simon, and Judas?

⁵⁵Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

⁵⁶And his sisters, are they not all with us? Whence then hath this man all these things?

⁵⁶хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?

⁵⁷And they were offended in him. But Jesus said unto them, A prophet is not without honour, save in his own country, and in his own house.

⁵⁷І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

⁵⁸And he did not many mighty works there because of their unbelief.

⁵⁸І не зробив там многих чудес через недовірство їх.