¹هكذا فليحسبنا الانسان كخدام المسيح ووكلاء سرائر الله.

¹Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.

²ثم يسأل في الوكلاء لكي يوجد الانسان امينا.

²Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.

³واما انا فاقلّ شيء عندي ان يحكم فيّ منكم او من يوم بشر. بل لست احكم في نفسي ايضا.

³Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.

⁴فاني لست اشعر بشيء في ذاتي. لكنني لست بذلك مبررا. ولكن الذي يحكم فيّ هو الرب.

⁴Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.

⁵اذا لا تحكموا في شيء قبل الوقت حتى يأتي الرب الذي سينير خفايا الظلام ويظهر آراء القلوب. وحينئذ يكون المدح لكل واحد من الله

⁵Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

⁶فهذا ايها الاخوة حولته تشبيها الى نفسي والى أبلوس من اجلكم لكي تتعلّموا فينا ان لا تفتكروا فوق ما هو مكتوب كي لا ينتفخ احد لاجل الواحد على الآخر.

⁶Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.

⁷لانه من يميّزك واي شيء لك لم تأخذه. وان كنت قد اخذت فلماذا تفتخر كانك لم تأخذ.

⁷Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?

⁸انكم قد شبعتم قد استغنيتم. ملكتم بدوننا. وليتكم ملكتم لنملك نحن ايضا معكم.

⁸Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!

⁹فاني ارى ان الله ابرزنا نحن الرسل آخرين كاننا محكوم علينا بالموت. لاننا صرنا منظرا للعالم للملائكة والناس.

⁹Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.

¹⁰نحن جهال من اجل المسيح واما انتم فحكماء في المسيح. نحن ضعفاء واما انتم فاقوياء. انتم مكرمون واما نحن فبلا كرامة.

¹⁰Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.

¹¹الى هذه الساعة نجوع ونعطش ونعرى ونلكم وليس لنا اقامة.

¹¹Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,

¹²ونتعب عاملين بايدينا. نشتم فنبارك. نضطهد فنحتمل.

¹²і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

¹³يفترى علينا فنعظ. صرنا كاقذار العالم ووسخ كل شيء الى الآن.

¹³нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

¹⁴ليس لكي اخجلكم اكتب بهذا بل كاولادي الاحباء انذركم.

¹⁴Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.

¹⁵لانه وان كان لكم ربوات من المرشدين في المسيح لكن ليس آباء كثيرون. لاني انا ولدتكم في المسيح يسوع بالانجيل.

¹⁵Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

¹⁶فاطلب اليكم ان تكونوا متمثلين بي.

¹⁶Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.

¹⁷لذلك ارسلت اليكم تيموثاوس الذي هو ابني الحبيب والامين في الرب الذي يذكركم بطرقي في المسيح كما اعلّم في كل مكان في كل كنيسة.

¹⁷Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.

¹⁸فانتفخ قوم كاني لست آتيا اليكم.

¹⁸Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.

¹⁹ولكني سآتي اليكم سريعا ان شاء الرب فسأعرف ليس كلام الذين انتفخوا بل قوّتهم.

¹⁹Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.

²⁰لان ملكوت الله ليس بكلام بل بقوة.

²⁰Не в слові бо царство Боже, а в силї.

²¹ماذا تريدون. أبعصا آتي اليكم ام بالمحبة وروح الوداعة

²¹Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?