¹ولكني جزمت بهذا في نفسي ان لا آتي اليكم ايضا في حزن.

¹Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.

²لانه ان كنت احزنكم انا فمن هو الذي يفرحني الا الذي احزنته.

²Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.

³وكتبت لكم هذا عينه حتى اذا جئت لا يكون لي حزن من الذين كان يجب ان افرح بهم واثقا بجميعكم ان فرحي هو فرح جميعكم.

³І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.

⁴لاني من حزن كثير وكأبة قلب كتبت اليكم بدموع كثيرة لا لكي تحزنوا بل لكي تعرفوا المحبة التي عندي ولا سيّما من نحوكم

⁴Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагате до вас.

⁵ولكن ان كان احد قد احزن فانه لم يحزني بل احزن جميعكم بعض الحزن لكي لا اثقل.

⁵Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.

⁶مثل هذا يكفيه هذا القصاص الذي من الاكثرين

⁶Доволї такому сієї кари від многих.

⁷حتى تكونوا بالعكس تسامحونه بالحري وتعزونه لئلا يبتلع مثل هذا من الحزن المفرط.

⁷Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.

⁸لذلك اطلب ان تمكنوا له المحبة.

⁸Тим же благаю вас, обявіть любов до него.

⁹لاني لهذا كتبت لكي اعرف تزكيتكم هل انتم طائعون في كل شيء.

⁹На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.

¹⁰والذي تسامحونه بشيء فانا ايضا. لاني انا ما سامحت به ان كنت قد سامحت بشيء فمن اجلكم بحضرة المسيح

¹⁰Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,

¹¹لئلا يطمع فينا الشيطان لاننا لا نجهل افكاره

¹¹щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.

¹²ولكن لما جئت الى ترواس لاجل انجيل المسيح وانفتح لي باب في الرب

¹²Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,

¹³لم تكن لي راحة في روحي لاني لم اجد تيطس اخي. لكن ودعتهم فخرجت الى مكدونية

¹³не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.

¹⁴ولكن شكرا للّه الذي يقودنا في موكب نصرته في المسيح كل حين ويظهر بنا رائحة معرفته في كل مكان.

¹⁴Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.

¹⁵لاننا رائحة المسيح الذكية للّه في الذين يخلصون وفي الذين يهلكون.

¹⁵Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:

¹⁶لهؤلاء رائحة موت لموت ولاولئك رائحة حياة لحياة. ومن هو كفؤ لهذه الامور.

¹⁶одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?

¹⁷لاننا لسنا كالكثيرين غاشين كلمة الله لكن كما من اخلاص بل كما من الله نتكلم امام الله في المسيح

¹⁷Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.