¹ثم وصل الى دربة ولسترة واذا تلميذ كان هناك اسمه تيموثاوس ابن امرأة يهودية مؤمنة ولكن اباه يوناني‎.

¹Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

²‎وكان مشهودا له من الاخوة الذين في لسترة وايقونية‎.

²що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

³‎فاراد بولس ان يخرج هذا معه فاخذه وختنه من اجل اليهود الذين في تلك الاماكن لان الجميع كانوا يعرفون اباه انه يوناني‎.

³Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.

⁴‎واذ كانوا يجتازون في المدن كانوا يسلمونهم القضايا التي حكم بها الرسل والمشايخ الذين في اورشليم ليحفظوها‎.

⁴Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.

⁵‎فكانت الكنائس تتشدد في الايمان وتزداد في العدد كل يوم‎.

⁵Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.

⁶‎وبعدما اجتازوا في فريجية وكورة غلاطية منعهم الروح القدس ان يتكلموا بالكلمة في اسيا‎.

⁶Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

⁷‎فلما أتوا الى ميسيا حاولوا ان يذهبوا الى بيثينية فلم يدعهم الروح‎.

⁷Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

⁸‎فمروا على ميسيا وانحدروا الى ترواس‎.

⁸Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

⁹‎وظهرت لبولس رؤيا في الليل رجل مكدوني قائم يطلب اليه ويقول اعبر الى مكدونية وأعنا‎.

⁹І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.

¹⁰‎فلما رأى الرؤيا للوقت طلبنا ان نخرج الى مكدونية متحققين ان الرب قد دعانا لنبشرهم

¹⁰Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

¹¹فاقلعنا من ترواس وتوجهنا بالاستقامة الى ساموثراكي وفي الغد الى نيابوليس‎.

¹¹Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь,

¹²‎ومن هناك الى فيلبي التي هي اول مدينة من مقاطعة مكدونية وهي كولونية. فاقمنا في هذه المدينة اياما‎.

¹²а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.

¹³‎وفي يوم السبت خرجنا الى خارج المدينة عند نهر حيث جرت العادة ان تكون صلاة فجلسنا وكنا نكلم النساء اللواتي اجتمعن‎.

¹³А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.

¹⁴‎فكانت تسمع امرأة اسمها ليدية بياعة ارجوان من مدينة ثياتيرا متعبدة لله ففتح الرب قلبها لتصغي الى ما كان يقوله بولس‎.

¹⁴І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.

¹⁵‎فلما اعتمدت هي واهل بيتها طلبت قائلة ان كنتم قد حكمتم اني مؤمنة بالرب فادخلوا بيتي وامكثوا. فالزمتنا

¹⁵Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

¹⁶وحدث بينما كنا ذاهبين الى الصلاة ان جارية بها روح عرافة استقبلتنا. وكانت تكسب مواليها مكسبا كثيرا بعرافتها‎.

¹⁶Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

¹⁷‎هذه اتبعت بولس وإيانا وصرخت قائلة هؤلاء الناس هم عبيد الله العلي الذين ينادون لكم بطريق الخلاص‎.

¹⁷Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

¹⁸‎وكانت تفعل هذا اياما كثيرة. فضجر بولس والتفت الى الروح وقال انا آمرك باسم يسوع المسيح ان تخرج منها. فخرج في تلك الساعة

¹⁸Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

¹⁹فلما رأى مواليها انه قد خرج رجاء مكسبهم امسكوا بولس وسيلا وجروهما الى السوق الى الحكام‎.

¹⁹Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

²⁰‎واذ أتوا بهما الى الولاة قالوا هذان الرجلان يبلبلان مدينتنا وهما يهوديان

²⁰І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

²¹ويناديان بعوائد لا يجوز لنا ان نقبلها ولا نعمل بها اذ نحن رومانيون‎.

²¹і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

²²‎فقام الجمع معا عليهما ومزق الولاة ثيابهما وامروا ان يضربا بالعصي‎.

²²І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.

²³‎فوضعوا عليهما ضربات كثيرة والقوهما في السجن واوصوا حافظ السجن ان يحرسهما بضبط‎.

²³І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

²⁴‎وهو اذ اخذ وصية مثل هذه القاهما في السجن الداخلي وضبط ارجلهما في المقطرة

²⁴Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

²⁵ونحو نصف الليل كان بولس وسيلا يصلّيان ويسبحان الله والمسجونون يسمعونهما‎.

²⁵О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

²⁶‎فحدث بغتة زلزلة عظيمة حتى تزعزعت اساسات السجن. فانفتحت في الحال الابواب كلها وانفكت قيود الجميع‎.

²⁶Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

²⁷‎ولما استيقظ حافظ السجن ورأى ابواب السجن مفتوحة استل سيفه وكان مزمعا ان يقتل نفسه ظانا ان المسجونين قد هربوا‎.

²⁷Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.

²⁸‎فنادى بولس بصوت عظيم قائلا لا تفعل بنفسك شيئا رديّا لان جميعنا ههنا‎.

²⁸Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.

²⁹‎فطلب ضوءا واندفع الى داخل وخرّ لبولس وسيلا وهو مرتعد‎.

²⁹Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,

³⁰‎ثم اخرجهما وقال يا سيدي ماذا ينبغي ان افعل لكي اخلص‎.

³⁰а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?

³¹‎فقالا آمن بالرب يسوع المسيح فتخلص انت واهل بيتك‎.

³¹Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

³²‎وكلماه وجميع من في بيته بكلمة الرب‎.

³²І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

³³‎فاخذهما في تلك الساعة من الليل وغسلهما من الجراحات واعتمد في الحال هو والذين له اجمعون‎.

³³І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

³⁴‎ولما اصعدهما الى بيته قدم لهما مائدة وتهلل مع جميع بيته اذ كان قد آمن بالله

³⁴І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

³⁵ولما صار النهار ارسل الولاة الجلادين قائلين اطلق ذينك الرجلين‎.

³⁵Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.

³⁶‎فاخبر حافظ السجن بولس بهذا الكلام ان الولاة قد ارسلوا ان تطلقا فاخرجا الآن واذهبا بسلام‎.

³⁶Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

³⁷‎فقال لهم بولس ضربونا جهرا غير مقضي علينا ونحن رجلان رومانيان وألقونا في السجن. أفالآن يطردوننا سرّا. كلا. بل ليأتوا هم انفسهم ويخرجونا‎.

³⁷Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

³⁸‎فاخبر الجلادون الولاة بهذا الكلام فاختشوا لما سمعوا انهما رومانيان‎.

³⁸Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.

³⁹‎فجاءوا وتضرعوا اليهما واخرجوهما وسألوهما ان يخرجا من المدينة.

³⁹І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

⁴⁰فخرجا من السجن ودخلا عند ليدية فابصرا الاخوة وعزياهم ثم خرجا

⁴⁰І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.