1وانحدر قوم من اليهودية وجعلوا يعلمون الاخوة انه ان لم تختتنوا حسب عادة موسى لا يمكنكم ان تخلصوا.
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2فلما حصل لبولس وبرنابا منازعة ومباحثة ليست بقليلة معهم رتبوا ان يصعد بولس وبرنابا واناس آخرون منهم الى الرسل والمشايخ الى اورشليم من اجل هذه المسئلة.
2Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3فهؤلاء بعدما شيعتهم الكنيسة اجتازوا في فينيقية والسامرة يخبرونهم برجوع الامم وكانوا يسببون سرورا عظيما لجميع الاخوة.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4ولما حضروا الى اورشليم قبلتهم الكنيسة والرسل والمشايخ فاخبروهم بكل ما صنع الله معهم.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5ولكن قام اناس من الذين كانوا قد آمنوا من مذهب الفريسيين وقالوا انه ينبغي ان يختنوا ويوصوا بان يحفظوا ناموس موسى
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6فاجتمع الرسل والمشايخ لينظروا في هذا الامر.
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7فبعدما حصلت مباحثة كثيرة قام بطرس وقال لهم ايها الرجال الاخوة انتم تعلمون انه منذ ايام قديمة اختار الله بيننا انه بفمي يسمع الامم كلمة الانجيل ويؤمنون.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8والله العارف القلوب شهد لهم معطيا لهم الروح القدس كما لنا ايضا.
8І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9ولم يميّز بيننا وبينهم بشيء اذ طهر بالايمان قلوبهم.
9і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10فالآن لماذا تجربون الله بوضع نير على عنق التلاميذ لم يستطع آباؤنا ولا نحن ان نحمله.
10Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11لكن بنعمة الرب يسوع المسيح نؤمن ان نخلص كما أولئك ايضا.
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12فسكت الجمهور كله. وكانوا يسمعون برنابا وبولس يحدثان بجميع ما صنع الله من الآيات والعجائب في الامم بواسطتهم
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13وبعدما سكتا اجاب يعقوب قائلا ايها الرجال الاخوة اسمعوني.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14سمعان قد اخبر كيف افتقد الله اولا الامم ليأخذ منهم شعبا على اسمه.
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15وهذا توافقه اقوال الانبياء كما هو مكتوب.
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16سارجع بعد هذا وابني ايضا خيمة داود الساقطة وابني ايضا ردمها واقيمها ثانية
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17لكي يطلب الباقون من الناس الرب وجميع الامم الذين دعي اسمي عليهم يقول الرب الصانع هذا كله.
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18معلومة عند الرب منذ الازل جميع اعماله.
18Звісні од віку Богові всі діла Його.
19لذلك انا ارى ان لا يثقل على الراجعين الى الله من الامم.
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20بل يرسل اليهم ان يمتنعوا عن نجاسات الاصنام والزنى والمخنوق والدم.
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21لان موسى منذ اجيال قديمة له في كل مدينة من يكرز به اذ يقرأ في المجامع كل سبت
21Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22حينئذ رأى الرسل والمشايخ مع كل الكنيسة ان يختاروا رجلين منهم فيرسلوهما الى انطاكية مع بولس وبرنابا يهوذا الملقب برسابا وسيلا رجلين متقدمين في الاخوة.
22Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
23وكتبوا بايديهم هكذا. الرسل والمشايخ والاخوة يهدون سلاما الى الاخوة الذين من الامم في انطاكية وسورية وكيليكية.
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24اذ قد سمعنا ان اناسا خارجين من عندنا ازعجوكم باقوال مقلّبين انفسكم وقائلين ان تختتنوا وتحفظوا الناموس الذين نحن لم نأمرهم.
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25رأينا وقد صرنا بنفس واحدة ان نختار رجلين ونرسلهما اليكم مع حبيبينا برنابا وبولس.
25то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26رجلين قد بذلا انفسهما لاجل اسم ربنا يسوع المسيح.
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27فقد ارسلنا يهوذا وسيلا وهما يخبرانكم بنفس الامور شفاها.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28لانه قد رأى الروح القدس ونحن ان لا نضع عليكم ثقلا اكثر غير هذه الاشياء الواجبة
28Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29ان تمتنعوا عما ذبح للاصنام وعن الدم والمخنوق والزنى التي ان حفظتم انفسكم منها فنعمّا تفعلون. كونوا معافين
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30فهؤلاء لما أطلقوا جاءوا الى انطاكية وجمعوا الجمهور ودفعوا الرسالة.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31فلما قرأوها فرحوا لسبب التعزية.
31Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
32ويهوذا وسيلا اذ كانا هما ايضا نبيين وعظا الاخوة بكلام كثير وشدداهم.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33ثم بعدما صرفا زمانا أطلقا بسلام من الاخوة الى الرسل.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
34ولكن سيلا رأى ان يلبث هناك.
34Зводив же Сила зостатись там.
35اما بولس وبرنابا فاقاما في انطاكية يعلمان ويبشران مع آخرين كثيرين ايضا بكلمة الرب
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36ثم بعد ايام قال بولس لبرنابا لنرجع ونفتقد اخوتنا في كل مدينة نادينا فيها بكلمة الرب كيف هم.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37فاشار برنابا ان يأخذا معهما ايضا يوحنا الذي يدعى مرقس.
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38واما بولس فكان يستحسن ان الذي فارقهما من بمفيلية ولم يذهب معهما للعمل لا يأخذانه معهما.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
39فحصل بينهما مشاجرة حتى فارق احدهما الآخر. وبرنابا اخذ مرقس وسافر في البحر الى قبرس.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40واما بولس فاختار سيلا وخرج مستودعا من الاخوة الى نعمة الله.
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41فاجتاز في سورية وكيليكية يشدد الكنائس
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.