¹وكان جميع العشارين والخطاة يدنون منه ليسمعوه.

¹Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

²فتذمر الفريسيون والكتبة قائلين هذا يقبل خطاة وياكل معهم.

²І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.

³فكلمهم بهذا المثل قائلا

³Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

⁴اي انسان منكم له مئة خروف واضاع واحدا منها ألا يترك التسعة والتسعين في البرية ويذهب لاجل الضال حتى يجده.

⁴Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

⁵واذا وجده يضعه على منكبيه فرحا.

⁵А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.

⁶ويأتي الى بيته ويدعو الاصدقاء والجيران قائلا لهم افرحوا معي لاني وجدت خروفي الضال.

⁶І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

⁷اقول لكم انه هكذا يكون فرح في السماء بخاطئ واحد يتوب اكثر من تسعة وتسعين بارا لا يحتاجون الى توبة.

⁷Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

⁸او اية امرأة لها عشرة دراهم ان اضاعت درهما واحدا ألا توقد سراجا وتكنس البيت وتفتش باجتهاد حتى تجده.

⁸Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

⁹واذا وجدته تدعو الصديقات والجارات قائلة افرحن معي لاني وجدت الدرهم الذي اضعته.

⁹А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

¹⁰هكذا اقول لكم يكون فرح قدام ملائكة الله بخاطئ واحد يتوب

¹⁰Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

¹¹وقال. انسان كان له ابنان.

¹¹Рече ж: Один чоловік мав два сини,

¹²فقال اصغرهما لابيه يا ابي اعطني القسم الذي يصيبني من المال. فقسم لهما معيشته.

¹²і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.

¹³وبعد ايام ليست بكثيرة جمع الابن الاصغر كل شيء وسافر الى كورة بعيدة وهناك بذّر ماله بعيش مسرف.

¹³І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

¹⁴فلما انفق كل شيء حدث جوع شديد في تلك الكورة فابتدأ يحتاج.

¹⁴Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.

¹⁵فمضى والتصق بواحد من اهل تلك الكورة فارسله الى حقوله ليرعى خنازير.

¹⁵І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.

¹⁶وكان يشتهي ان يملأ بطنه من الخرنوب الذي كانت الخنازير تأكله. فلم يعطه احد.

¹⁶І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.

¹⁷فرجع الى نفسه وقال كم من اجير لابي يفضل عنه الخبز وانا اهلك جوعا.

¹⁷Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

¹⁸اقوم واذهب الى ابي واقول له يا ابي اخطأت الى السماء وقدامك.

¹⁸Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

¹⁹ولست مستحقا بعد ان ادعى لك ابنا. اجعلني كاحد اجراك.

¹⁹і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

²⁰فقام وجاء الى ابيه. واذ كان لم يزل بعيدا رآه ابوه فتحنن وركض ووقع على عنقه وقبّله.

²⁰І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.

²¹فقال له الابن يا ابي اخطأت الى السماء وقدامك ولست مستحقا بعد ان أدعى لك ابنا.

²¹Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

²²فقال الاب لعبيده اخرجوا الحلّة الاولى والبسوه واجعلوا خاتما في يده وحذاء في رجليه.

²²Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

²³وقدّموا العجل المسمن واذبحوه فنأكل ونفرح.

²³і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

²⁴لان ابني هذا كان ميتا فعاش وكان ضالا فوجد. فابتدأوا يفرحون.

²⁴бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

²⁵وكان ابنه الاكبر في الحقل. فلما جاء وقرب من البيت سمع صوت آلات طرب ورقصا.

²⁵Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

²⁶فدعا واحدا من الغلمان وسأله ما عسى ان يكون هذا.

²⁶І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

²⁷فقال له. اخوك جاء فذبح ابوك العجل المسمن لانه قبله سالما.

²⁷Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

²⁸فغضب ولم يرد ان يدخل. فخرج ابوه يطلب اليه.

²⁸Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

²⁹فاجاب وقال لابيه ها انا اخدمك سنين هذا عددها وقط لم اتجاوز وصيتك وجديا لم تعطني قط لافرح مع اصدقائي.

²⁹Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

³⁰ولكن لما جاء ابنك هذا الذي اكل معيشتك مع الزواني ذبحت له العجل المسمن.

³⁰як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

³¹فقال له يا بنيّ انت معي في كل حين وكل ما لي فهو لك.

³¹Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

³²ولكن كان ينبغي ان نفرح ونسرّ لان اخاك هذا كان ميتا فعاش وكان ضالا فوجد

³²веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.