¹وقال ايضا لتلاميذه كان انسان غني له وكيل فوشي به اليه بانه يبذّر امواله.

¹Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.

²فدعاه وقال له ما هذا الذي اسمع عنك. اعط حساب وكالتك لانك لا تقدر ان تكون وكيلا بعد.

²І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.

³فقال الوكيل في نفسه ماذا افعل. لان سيدي يأخذ مني الوكالة. لست استطيع ان انقب واستحي ان استعطي.

³Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.

⁴قد علمت ماذا افعل حتى اذا عزلت عن الوكالة يقبلوني في بيوتهم.

⁴Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.

⁵فدعا كل واحد من مديوني سيده وقال للأول كم عليك لسيدي.

⁵І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?

⁶فقال مئة بث زيت. فقال له خذ صكك واجلس عاجلا واكتب خمسين.

⁶Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.

⁷ثم قال لآخر وانت كم عليك. فقال مئة كرّ قمح. فقال له خذ صكك واكتب ثمانين.

⁷Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.

⁸فمدح السيد وكيل الظلم اذ بحكمة فعل. لان ابناء هذا الدهر احكم من ابناء النور في جيلهم.

⁸І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм.

⁹وانا اقول لكم اصنعوا لكم اصدقاء بمال الظلم حتى اذا فنيتم يقبلونكم في المظال الابدية.

⁹І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.

¹⁰الامين في القليل امين ايضا في الكثير. والظالم في القليل ظالم ايضا في الكثير.

¹⁰Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

¹¹فان لم تكونوا امناء في مال الظلم فمن يأتمنكم على الحق.

¹¹Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

¹²وان لم تكونوا امناء في ما هو للغير فمن يعطيكم ما هو لكم.

¹²І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?

¹³لا يقدر خادم ان يخدم سيدين. لانه اما ان يبغض الواحد ويحب الآخر او يلازم الواحد ويحتقر الآخر. لا تقدرون ان تخدموا الله والمال

¹³Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

¹⁴وكان الفريسيون ايضا يسمعون هذا كله وهم محبون للمال فاستهزأوا به.

¹⁴Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.

¹⁵فقال لهم انتم الذين تبررون انفسكم قدام الناس. ولكن الله يعرف قلوبكم. ان المستعلي عند الناس هو رجس قدام الله

¹⁵І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

¹⁶كان الناموس والانبياء الى يوحنا. ومن ذلك الوقت يبشر بملكوت الله وكل واحد يغتصب نفسه اليه.

¹⁶Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.

¹⁷ولكن زوال السماء والارض ايسر من ان تسقط نقطة واحدة من الناموس.

¹⁷Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

¹⁸كل من يطلّق امرأته ويتزوج باخرى يزني وكل من يتزوج بمطلّقة من رجل يزني

¹⁸Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

¹⁹كان انسان غني وكان يلبس الارجوان والبز وهو يتنعم كل يوم مترفها.

¹⁹Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно.

²⁰وكان مسكين اسمه لعازر الذي طرح عند بابه مضروبا بالقروح.

²⁰Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

²¹ويشتهي ان يشبع من الفتات الساقط من مائدة الغني. بل كانت الكلاب تأتي وتلحس قروحه.

²¹і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

²²فمات المسكين وحملته الملائكة الى حضن ابراهيم. ومات الغني ايضا ودفن.

²²Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.

²³فرفع عينيه في الهاوية وهو في العذاب ورأى ابراهيم من بعيد ولعازر في حضنه.

²³І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.

²⁴فنادى وقال يا ابي ابراهيم ارحمني وارسل لعازر ليبل طرف اصبعه بماء ويبرّد لساني لاني معذب في هذا اللهيب.

²⁴І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

²⁵فقال ابراهيم يا ابني اذكر انك استوفيت خيراتك في حياتك وكذلك لعازر البلايا. والآن هو يتعزى وانت تتعذب.

²⁵Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.

²⁶وفوق هذا كله بيننا وبينكم هوّة عظيمة قد أثبتت حتى ان الذين يريدون العبور من ههنا اليكم لا يقدرون ولا الذين من هناك يجتازون الينا.

²⁶Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

²⁷فقال اسألك اذا يا ابت ان ترسله الى بيت ابي.

²⁷Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

²⁸لان لي خمسة اخوة. حتى يشهد لهم لكي لا يأتوا هم ايضا الى موضع العذاب هذا.

²⁸маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

²⁹قال له ابراهيم عندهم موسى والانبياء. ليسمعوا منهم.

²⁹Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

³⁰فقال لا يا ابي ابراهيم. بل اذا مضى اليهم واحد من الاموات يتوبون.

³⁰Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

³¹فقال له ان كانوا لا يسمعون من موسى والانبياء ولا ان قام واحد من الاموات يصدقون

³¹Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.