1وقال لتلاميذه لا يمكن الا ان تأتي العثرات. ولكن ويل للذي تأتي بواسطته.
1Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!
2خير له لو طوق عنقه بحجر رحى وطرح في البحر من ان يعثر احد هؤلاء الصغار.
2Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.
3احترزوا لانفسكم. وان اخطأ اليك اخوك فوبخه. وان تاب فاغفر له.
3Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.
4وان اخطأ اليك سبع مرات في اليوم ورجع اليك سبع مرات في اليوم قائلا انا تائب فاغفر له.
4І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.
5فقال الرسل للرب زد ايماننا.
5І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.
6فقال الرب لو كان لكم ايمان مثل حبة خردل لكنتم تقولون لهذه الجميزة انقلعي وانغرسي في البحر فتطيعكم
6Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.
7ومن منكم له عبد يحرث او يرعى يقول له اذا دخل من الحقل تقدم سريعا واتكئ.
7Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?
8بل ألا يقول له اعدد ما اتعشى به وتمنطق واخدمني حتى آكل واشرب وبعد ذلك تأكل وتشرب انت.
8А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?
9فهل لذلك العبد فضل لانه فعل ما امر به لا اظن.
9Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?
10كذلك انتم ايضا متى فعلتم كل ما أمرتم به فقولوا اننا عبيد بطالون. لاننا انما عملنا ما كان يجب علينا
10Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.
11وفي ذهابه الى اورشليم اجتاز في وسط السامرة والجليل.
11І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,
12وفيما هو داخل الى قرية استقبله عشرة رجال برص فوقفوا من بعيد.
12і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.
13ورفعوا صوتا قائلين يا يسوع يا معلّم ارحمنا.
13І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.
14فنظر وقال لهم اذهبوا وأروا انفسكم للكهنة. وفيما هم منطلقون طهروا.
14І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.
15فواحد منهم لما رأى انه شفي رجع يمجد الله بصوت عظيم.
15Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,
16وخرّ على وجهه عند رجليه شاكرا له. وكان سامريا.
16і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.
17فاجاب يسوع وقال أليس العشرة قد طهروا. فاين التسعة.
17Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?
18ألم يوجد من يرجع ليعطي مجدا للّه غير هذا الغريب الجنس.
18Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?
19ثم قال له قم وامض. ايمانك خلصك
19І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.
20ولما سأله الفريسيون متى يأتي ملكوت الله اجابهم وقال لا يأتي ملكوت الله بمراقبة.
20Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,
21ولا يقولون هوذا ههنا او هوذا هناك لان ها ملكوت الله داخلكم
21анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.
22وقال للتلاميذ ستأتي ايام فيها تشتهون ان تروا يوما واحدا من ايام ابن الانسان ولا ترون.
22Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.
23ويقولون لكم هوذا ههنا او هوذا هناك. لا تذهبوا ولا تتبعوا.
23І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.
24لانه كما ان البرق الذي يبرق من ناحية تحت السماء يضيء الى ناحية تحت السماء كذلك يكون ايضا ابن الانسان في يومه.
24Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.
25ولكن ينبغي اولا ان يتألم كثيرا ويرفض من هذا الجيل.
25Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.
26وكما كان في ايام نوح كذلك يكون ايضا في ايام ابن الانسان.
26І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.
27كانوا يأكلون ويشربون ويزوجون ويتزوجون الى اليوم الذي فيه دخل نوح الفلك وجاء الطوفان واهلك الجميع.
27Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.
28كذلك ايضا كما كان في ايام لوط كانوا يأكلون ويشربون ويشترون ويبيعون ويغرسون ويبنون.
28Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,
29ولكن اليوم الذي فيه خرج لوط من سدوم امطر نارا وكبريتا من السماء فاهلك الجميع.
29которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.
30هكذا يكون في اليوم الذي فيه يظهر ابن الانسان
30Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.
31في ذلك اليوم من كان على السطح وامتعته في البيت فلا ينزل ليأخذها. والذي في الحقل كذلك لا يرجع الى الوراء.
31Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.
32اذكروا امرأة لوط.
32Спогадайте Лотову жінку.
33من طلب ان يخلّص نفسه يهلكها ومن اهلكها يحييها.
33Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.
34اقول لكم انه في تلك الليلة يكون اثنان على فراش واحد فيؤخذ الواحد ويترك الآخر.
34Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.
35تكون اثنتان تطحنان معا فتؤخذ الواحدة وتترك الاخرى.
35Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.
36يكون اثنان في الحقل فيؤخذ الواحد ويترك الآخر.
36Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.
37فاجابوا وقالوا له اين يا رب. فقال لهم حيث تكون الجثّة هناك تجتمع النسور
37І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.