1وقال لهم ايضا مثلا في انه ينبغي ان يصلّى كل حين ولا يمل
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2قائلا. كان في مدينة قاض لا يخاف الله ولا يهاب انسانا.
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3وكان في تلك المدينة ارملة. وكانت تأتي اليه قائلة انصفني من خصمي.
3Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4وكان لا يشاء الى زمان. ولكن بعد ذلك قال في نفسه وان كنت لا اخاف الله ولا اهاب انسانا
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5فاني لاجل ان هذه الارملة تزعجني انصفها لئلا تأتي دائما فتقمعني.
5то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6وقال الرب اسمعوا ما يقول قاضي الظلم.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7أفلا ينصف الله مختاريه الصارخين اليه نهارا وليلا وهو متمهل عليهم.
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8اقول لكم انه ينصفهم سريعا. ولكن متى جاء ابن الانسان ألعله يجد الايمان على الارض
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9وقال لقوم واثقين بانفسهم انهم ابرار ويحتقرون الآخرين هذا المثل.
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10انسانان صعدا الى الهيكل ليصلّيا واحد فريسي والآخر عشار.
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11اما الفريسي فوقف يصلّي في نفسه هكذا. اللهم انا اشكرك اني لست مثل باقي الناس الخاطفين الظالمين الزناة ولا مثل هذا العشار.
11фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12اصوم مرتين في الاسبوع واعشر كل ما اقتنيه.
12Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13واما العشار فوقف من بعيد لا يشاء ان يرفع عينيه نحو السماء. بل قرع على صدره قائلا اللهم ارحمني انا الخاطئ.
13А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14اقول لكم ان هذا نزل الى بيته مبررا دون ذاك. لان كل من يرفع نفسه يتضع ومن يضع نفسه يرتفع
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15فقدّموا اليه الاطفال ايضا ليلمسهم فلما رآهم التلاميذ انتهروهم.
15Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16اما يسوع فدعاهم وقال دعوا الاولاد يأتون اليّ ولا تمنعوهم لان لمثل هؤلاء ملكوت الله.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17الحق اقول لكم من لا يقبل ملكوت الله مثل ولد فلن يدخله
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18وسأله رئيس قائلا ايها المعلّم الصالح ماذا اعمل لأرث الحياة الابدية.
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.
19فقال له يسوع لماذا تدعوني صالحا. ليس احد صالحا الا واحد وهو الله.
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.
20انت تعرف الوصايا. لا تزن. لا تقتل. لا تسرق. لا تشهد بالزور. اكرم اباك وامك.
20Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21فقال هذه كلها حفظتها منذ حداثتي.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22فلما سمع يسوع ذلك قال له يعوزك ايضا شيء. بع كل مالك ووزع على الفقراء فيكون لك كنز في السماء وتعال اتبعني.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23فلما سمع ذلك حزن لانه كان غنيا جدا.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24فلما رآه يسوع قد حزن قال ما اعسر دخول ذوي الاموال الى ملكوت الله.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25لان دخول جمل من ثقب ابرة ايسر من ان يدخل غني الى ملكوت الله.
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26فقال الذين سمعوا فمن يستطيع ان يخلص.
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27فقال غير المستطاع عند الناس مستطاع عند الله
27Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28فقال بطرس ها نحن قد تركنا كل شيء وتبعناك.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29فقال لهم الحق اقول لكم ان ليس احدا ترك بيتا او والدين او اخوة او امرأة او اولادا من اجل ملكوت الله.
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30الا ويأخذ في هذا الزمان اضعافا كثيرة وفي الدهر الآتي الحياة الابدية
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.
31واخذ الاثني عشر وقال لهم ها نحن صاعدون الى اورشليم وسيتم كل ما هو مكتوب بالانبياء عن ابن الانسان.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32لانه يسلم الى الامم ويستهزأ به ويشتم ويتفل عليه
32Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33ويجلدونه ويقتلونه وفي اليوم الثالث يقوم.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34واما هم فلم يفهموا من ذلك شيئا وكان هذا الأمر مخفى عنهم ولم يعلموا ما قيل
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35ولما اقترب من اريحا كان اعمى جالسا على الطريق يستعطي.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36فلما سمع الجمع مجتازا سأل ما عسى ان يكون هذا.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37فاخبروه ان يسوع الناصري مجتاز.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38فصرخ قائلا يا يسوع ابن داود ارحمني.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39فانتهره المتقدمون ليسكت. اما هو فصرخ اكثر كثيرا يا ابن داود ارحمني.
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40فوقف يسوع وامر ان يقدم اليه. ولما اقترب سأله
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41قائلا ماذا تريد ان افعل بك. فقال يا سيد ان ابصر.
41глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42فقال له يسوع ابصر. ايمانك قد شفاك.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43وفي الحال ابصر وتبعه وهو يمجد الله. وجميع الشعب اذ رأوا سبحوا الله
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.