1ثم دخل واجتاز في اريحا.
1І вийшовши проходив через Єрихон.
2واذا رجل اسمه زكّا وهو رئيس للعشارين وكان غنيا.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3وطلب ان يرى يسوع من هو ولم يقدر من الجمع لانه كان قصير القامة.
3бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
4فركض متقدما وصعد الى جميزة لكي يراه. لانه كان مزمعا ان يمرّ من هناك.
4побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
5فلما جاء يسوع الى المكان نظر الى فوق فرآه وقال له يا زكّا اسرع وانزل لانه ينبغي ان امكث اليوم في بيتك.
5як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
6فاسرع ونزل وقبله فرحا.
6І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
7فلما رأى الجميع ذلك تذمروا قائلين انه دخل ليبيت عند رجل خاطئ.
7І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8فوقف زكا وقال للرب ها انا يا رب اعطي نصف اموالي للمساكين وان كنت قد وشيت باحد ارد اربعة اضعاف.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9فقال له يسوع اليوم حصل خلاص لهذا البيت اذ هو ايضا ابن ابراهيم.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10لان ابن الانسان قد جاء لكي يطلب ويخلّص ما قد هلك
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11واذ كانوا يسمعون هذا عاد فقال مثلا لانه كان قريبا من اورشليم وكانوا يظنون ان ملكوت الله عتيد ان يظهر في الحال.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12فقال. انسان شريف الجنس ذهب الى كورة بعيدة ليأخذ لنفسه ملكا ويرجع.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13فدعا عشرة عبيد له واعطاهم عشرة أمناء وقال لهم تاجروا حتى آتي.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14واما اهل مدينته فكانوا يبغضونه فارسلوا وراءه سفارة قائلين لا نريد ان هذا يملك علينا.
14Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
15ولما رجع بعد ما اخذ الملك امر ان يدعى اليه اولئك العبيد الذين اعطاهم الفضة ليعرف بما تاجر كل واحد.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16فجاء الاول قائلا يا سيد مناك ربح عشرة أمناء.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17فقال له نعما ايها العبد الصالح. لانك كنت امينا في القليل فليكن لك سلطان على عشر مدن.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18ثم جاء الثاني قائلا يا سيد مناك عمل خمسة امناء.
18І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
19فقال لهذا ايضا وكن انت على خمس مدن.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20ثم جاء آخر قائلا يا سيد هوذا مناك الذي كان عندي موضوعا في منديل.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21لاني كنت اخاف منك اذ انت انسان صارم تأخذ ما لم تضع وتحصد ما لم تزرع.
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
22فقال له من فمك ادينك ايها العبد الشرير. عرفت اني انسان صارم آخذ ما لم اضع واحصد ما لم ازرع.
22Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23فلماذا لم تضع فضتي على مائدة الصيارفة فكنت متى جئت استوفيها مع ربا.
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
24ثم قال للحاضرين خذوا منه المنا واعطوه للذي عنده العشرة الامناء.
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25فقالوا له يا سيد عنده عشرة أمناء.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.
26لاني اقول لكم ان كل من له يعطى. ومن ليس له فالذي عنده يؤخذ منه.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
27اما اعدائي اولئك الذين لم يريدوا ان املك عليهم فأتوا بهم الى هنا واذبحوهم قدامي
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
28ولما قال هذا تقدم صاعدا الى اورشليم.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29واذ قرب من بيت فاجي وبيت عنيا عند الجبل الذي يدعى جبل الزيتون ارسل اثنين من تلاميذه
29І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30قائلا. اذهبا الى القرية التي امامكما وحين تدخلانها تجدان جحشا مربوطا لم يجلس عليه احد من الناس قط. فحلاه وأتيا به.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
31وان سألكما احد لماذا تحلانه فقولا له هكذا ان الرب محتاج اليه.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його.
32فمضى المرسلان ووجدا كما قال لهما.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33وفيما هما يحلان الجحش قال لهما اصحابه لماذا تحلان الجحش.
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34فقالا الرب محتاج اليه.
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
35وأتيا به الى يسوع وطرحا ثيابهما على الجحش واركبا يسوع.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36وفيما هو سائر فرشوا ثيابهم في الطريق.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
37ولما قرب عند منحدر جبل الزيتون ابتدأ كل جمهور التلاميذ يفرحون ويسبحون الله بصوت عظيم لاجل جميع القوات التي نظروا.
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38قائلين مبارك الملك الآتي باسم الرب. سلام في السماء ومجد في الاعالي.
38говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39واما بعض الفريسيين من الجمع فقالوا له يا معلّم انتهر تلاميذك.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40فاجاب وقال لهم اقول لكم انه ان سكت هؤلاء فالحجارة تصرخ
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41وفيما هو يقترب نظر الى المدينة وبكى عليها
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42قائلا انك لو علمت انت ايضا حتى في يومك هذا ما هو لسلامك. ولكن الآن قد أخفي عن عينيك.
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43فانه ستأتي ايام ويحيط بك اعداؤك بمترسة ويحدقون بك ويحاصرونك من كل جهة.
43Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44ويهدمونك وبنيك فيك ولا يتركون فيك حجرا على حجر لانك لم تعرفي زمان افتقادك
44І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45ولما دخل الهيكل ابتدأ يخرج الذين كانوا يبيعون ويشترون فيه
451 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46قائلا لهم مكتوب ان بيتي بيت الصلاة. وانتم جعلتموه مغارة لصوص
46глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47وكان يعلّم كل يوم في الهيكل وكان رؤساء الكهنة والكتبة مع وجوه الشعب يطلبون ان يهلكوه.
47І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48ولم يجدوا ما يفعلون لان الشعب كله كان متعلقا به يسمع منه
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.