1وفي احدى تلك الايام اذ كان يعلّم الشعب في الهيكل ويبشر وقف رؤساء الكهنة والكتبة مع الشيوخ
1І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2وكلموه قائلين قل لنا باي سلطان تفعل هذا. او من هو الذي اعطاك هذا السلطان.
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3فاجاب وقال لهم وانا ايضا اسألكم كلمة واحدة فقولوا لي.
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4معمودية يوحنا من السماء كانت ام من الناس.
4Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5فتآمروا فيما بينهم قائلين ان قلنا من السماء يقول فلماذا لم تؤمنوا به.
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6وان قلنا من الناس فجميع الشعب يرجموننا لانهم واثقون بان يوحنا نبي.
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7فاجابوا انهم لا يعلمون من اين.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
8فقال لهم يسوع ولا انا اقول لكم باي سلطان افعل هذا
8А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9وابتدأ يقول للشعب هذا المثل. انسان غرس كرما وسلمه الى كرامين وسافر زمانا طويلا.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10وفي الوقت ارسل الى الكرامين عبدا لكي يعطوه من ثمر الكرم. فجلده الكرامون وارسلوه فارغا.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11فعاد وارسل عبدا آخر. فجلدوا ذلك ايضا واهانوه وارسلوه فارغا.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12ثم عاد فارسل ثالثا. فجرحوا هذا ايضا واخرجوه.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13فقال صاحب الكرم ماذا افعل. أرسل ابني الحبيب. لعلهم اذا رأوه يهابون.
13Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14فلما رآه الكرامون تآمروا فيما بينهم قائلين هذا هو الوارث. هلموا نقتله لكي يصير لنا الميراث.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15فاخرجوه خارج الكرم وقتلوه. فماذا يفعل بهم صاحب الكرم.
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16يأتي ويهلك هؤلاء الكرامين ويعطي الكرم لآخرين. فلما سمعوا قالوا حاشا.
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17فنظر اليهم وقال اذا ما هو هذا المكتوب الحجر الذي رفضه البناؤون هو قد صار راس الزاوية.
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18كل من يسقط على ذلك الحجر يترضض. ومن سقط هو عليه يسحقه.
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19فطلب رؤساء الكهنة والكتبة ان يلقوا الايادي عليه في تلك الساعة ولكنهم خافوا الشعب. لانهم عرفوا انه قال هذا المثل عليهم
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20فراقبوه وارسلوا جواسيس يتراءون انهم ابرار لكي يمسكوه بكلمة حتى يسلموه الى حكم الوالي وسلطانه.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21فسألوه قائلين يا معلّم نعلم انك بالاستقامة تتكلم وتعلّم ولا تقبل الوجوه بل بالحق تعلّم طريق الله.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22أيجوز لنا ان نعطي جزية لقيصر ام لا.
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23فشعر بمكرهم وقال لهم لماذا تجربونني.
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24أروني دينارا. لمن الصورة والكتابة. فاجابوا وقالوا لقيصر.
24Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25فقال لهم اعطوا اذا ما لقيصر لقيصر وما للّه للّه.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові
26فلم يقدروا ان يمسكوه بكلمة قدام الشعب. وتعجبوا من جوابه وسكتوا
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27وحضر قوم من الصدوقيين الذين يقاومون امر القيامة وسألوه
27Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28قائلين يا معلّم كتب لنا موسى ان مات لاحد اخ وله امرأة ومات بغير ولد يأخذ اخوه المرأة ويقيم نسلا لاخيه.
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29فكان سبعة اخوة. واخذ الاول امرأة ومات بغير ولد.
29Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30فأخذ الثاني المرأة ومات بغير ولد.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31ثم اخذها الثالث وهكذا السبعة. ولم يتركوا ولدا وماتوا.
31І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32وآخر الكل ماتت المرأة ايضا.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
33ففي القيامة لمن منهم تكون زوجة. لانها كانت زوجة للسبعة.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
34فاجاب وقال لهم يسوع ابناء هذا الدهر يزوجون ويزوجون.
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35ولكن الذين حسبوا اهلا للحصول على ذلك الدهر والقيامة من الاموات لا يزوجون ولا يزوجون.
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36اذ لا يستطيعون ان يموتوا ايضا لانهم مثل الملائكة وهم ابناء الله اذ هم ابناء القيامة.
36бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37واما ان الموتى يقومون فقد دل عليه موسى ايضا في امر العليقة كما يقول. الرب اله ابراهيم واله اسحق واله يعقوب.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38وليس هو اله اموات بل اله احياء لان الجميع عنده احياء.
38Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39فاجاب قوما من الكتبة وقالوا يا معلّم حسنا قلت.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40ولم يتجاسروا ايضا ان يسألوه عن شيء
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
41وقال لهم كيف يقولون ان المسيح ابن داود.
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42وداود نفسه يقول في كتاب المزامير قال الرب لربي اجلس عن يميني
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك.
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44فاذا داود يدعوه ربا فكيف يكون ابنه
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45وفيما كان جميع الشعب يسمعون قال لتلاميذه
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46احذروا من الكتبة الذين يرغبون المشي بالطيالسة ويحبون التحيات في الاسواق والمجالس الاولى في المجامع والمتكآت الأولى في الولائم.
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47الذين يأكلون بيوت الارامل ولعلة يطيلون الصلوات. هؤلاء يأخذون دينونة اعظم
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.