¹ولما قربوا من اورشليم الى بيت فاجي وبيت عنيا عند جبل الزيتون ارسل اثنين من تلاميذه

¹І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,

²وقال لهما اذهبا الى القرية التي امامكما فللوقت وانتما داخلان اليها تجدان جحشا مربوطا لم يجلس عليه احد من الناس. فحلاه وأتيا به.

²і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.

³وان قال لكما احد لماذا تفعلان هذا فقولا الرب محتاج اليه. فللوقت يرسله الى هنا.

³І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.

⁴فمضيا ووجدا الجحش مربوطا عند الباب خارجا على الطريق فحلاه.

⁴Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.

⁵فقال لهما قوم من القيام هناك ماذا تفعلان تحلان الجحش.

⁵І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?

⁶فقالا لهم كما اوصى يسوع. فتركوهما.

⁶Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.

⁷فأتيا بالجحش الى يسوع وألقيا عليه ثيابهما فجلس عليه.

⁷І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.

⁸وكثيرون فرشوا ثيابهم في الطريق. وآخرون قطعوا اغصانا من الشجر وفرشوها في الطريق.

⁸Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.

⁹والذين تقدموا والذين تبعوا كانوا يصرخون قائلين أوصنا. مبارك الآتي باسم الرب.

⁹Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;

¹⁰مباركة مملكة ابينا داود الآتية باسم الرب أوصنا في الاعالي

¹⁰благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!

¹¹فدخل يسوع اورشليم والهيكل ولما نظر حوله الى كل شيء اذ كان الوقت قد امسى خرج الى بيت عنيا مع الاثني عشر.

¹¹І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.

¹²وفي الغد لما خرجوا من بيت عنيا جاع.

¹²І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,

¹³فنظر شجرة تين من بعيد عليها ورق وجاء لعله يجد فيها شيئا فلما جاء اليها لم يجد شيئا الا ورقا. لانه لم يكن وقت التين.

¹³і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.

¹⁴فاجاب يسوع وقال لها لا يأكل احد منك ثمرا بعد الى الابد. وكان تلاميذه يسمعون

¹⁴І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.

¹⁵وجاءوا الى اورشليم. ولما دخل يسوع الهيكل ابتدأ يخرج الذين كانوا يبيعون ويشترون في الهيكل وقلب موائد الصيارفة وكراسي باعة الحمام.

¹⁵І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,

¹⁶ولم يدع احد يجتاز الهيكل بمتاع.

¹⁶і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.

¹⁷وكان يعلّم قائلا لهم أليس مكتوبا بيتي بيت صلاة يدعى لجميع الامم. وانتم جعلتموه مغارة لصوص.

¹⁷І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.

¹⁸وسمع الكتبة ورؤساء الكهنة فطلبوا كيف يهلكونه لانهم خافوه اذ بهت الجمع كله من تعليمه.

¹⁸І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

¹⁹ولما صار المساء خرج الى خارج المدينة

¹⁹І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.

²⁰وفي الصباح اذ كانوا مجتازين رأوا التينة قد يبست من الاصول.

²⁰А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.

²¹فتذكر بطرس وقال له يا سيدي انظر. التينة التي لعنتها قد يبست.

²¹І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла.

²²فاجاب يسوع وقال لهم ليكن لكم ايمان بالله.

²²І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.

²³لاني الحق اقول لكم ان من قال لهذا الجبل انتقل وانطرح في البحر ولا يشك في قلبه بل يؤمن ان ما يقوله يكون فمهما قال يكون له.

²³Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.

²⁴لذلك اقول لكم كل ما تطلبونه حينما تصلون فآمنوا ان تنالوه فيكون لكم.

²⁴Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.

²⁵ومتى وقفتم تصلّون فاغفروا ان كان لكم على احد شيء لكي يغفر لكم ايضا ابوكم الذي في السموات زلاتكم.

²⁵І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.

²⁶وان لم تغفروا انتم لا يغفر ابوكم الذي في السموات ايضا زلاتكم

²⁶Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

²⁷وجاءوا ايضا الى اورشليم. وفيما هو يمشي في الهيكل اقبل اليه رؤساء الكهنة والكتبة والشيوخ.

²⁷І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,

²⁸وقالوا له باي سلطان تفعل هذا ومن اعطاك هذا السلطان حتى تفعل هذا.

²⁸і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?

²⁹فاجاب يسوع وقال لهم وانا ايضا اسألكم كلمة واحدة. اجيبوني فاقول لكم باي سلطان افعل هذا.

²⁹Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

³⁰معمودية يوحنا من السماء كانت ام من الناس. اجيبوني.

³⁰Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.

³¹ففكروا في انفسهم قائلين ان قلنا من السماء يقول فلماذا لم تؤمنوا به.

³¹І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?

³²وان قلنا من الناس فخافوا الشعب. لان يوحنا كان عند الجميع انه بالحقيقة نبي.

³²Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.

³³فاجابوا وقالوا ليسوع لا نعلم. فاجاب يسوع وقال لهم ولا انا اقول لكم بأي سلطان افعل هذا

³³І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.