¹وكان الفصح وايام الفطير بعد يومين. وكان رؤساء الكهنة والكتبة يطلبون كيف يمسكونه بمكر ويقتلونه.

¹Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

²ولكنهم قالوا ليس في العيد لئلا يكون شغب في الشعب

²Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.

³وفيما هو في بيت عنيا في بيت سمعان الابرص وهو متكئ جاءت امرأة معها قارورة طيب ناردين خالص كثير الثمن. فكسرت القارورة وسكبته على راسه.

³А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

⁴وكان قوم مغتاظين في انفسهم فقالوا لماذا كان تلف الطيب هذا.

⁴Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

⁵لانه كان يمكن ان يباع هذا باكثر من ثلاث مئة دينار ويعطى للفقراء. وكانوا يؤنبونها.

⁵Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.

⁶اما يسوع فقال اتركوها. لماذا تزعجونها. قد عملت بي عملا حسنا.

⁶Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.

⁷لان الفقراء معكم في كل حين ومتى اردتم تقدرون ان تعملوا بهم خيرا. واما انا فلست معكم في كل حين.

⁷Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

⁸عملت ما عندها. قد سبقت ودهنت بالطيب جسدي للتكفين.

⁸Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.

⁹الحق اقول لكم حيثما يكرز بهذا الانجيل في كل العالم يخبر ايضا بما فعلته هذه تذكارا لها

⁹Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

¹⁰ثم ان يهوذا الاسخريوطي واحدا من الاثني عشر مضى الى رؤساء الكهنة ليسلمه اليهم.

¹⁰А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

¹¹ولما سمعوا فرحوا ووعدوه ان يعطوه فضة. وكان يطلب كيف يسلمه في فرصة موافقة ‎

¹¹Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

¹²وفي اليوم الاول من الفطير حين كانوا يذبحون الفصح قال له تلاميذه اين تريد ان نمضي ونعد لتأكل الفصح.

¹²І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

¹³فارسل اثنين من تلاميذه وقال لهما اذهبا الى المدينة فيلاقيكما انسان حامل جرة ماء. اتبعاه.

¹³І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,

¹⁴وحيثما يدخل فقولا لرب البيت ان المعلّم يقول اين المنزل حيث آكل الفصح مع تلاميذي.

¹⁴і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

¹⁵فهو يريكما علّية كبيرة مفروشة معدة. هناك اعدا لنا.

¹⁵І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

¹⁶فخرج تلميذاه وأتيا الى المدينة ووجدا كما قال لهما. فأعدا الفصح

¹⁶І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁷ولما كان المساء جاء مع الاثني عشر.

¹⁷І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.

¹⁸وفيما هم متكئون يأكلون قال يسوع الحق اقول لكم ان واحدا منكم يسلمني. الآكل معي.

¹⁸І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

¹⁹فابتدأوا يحزنون ويقولون له واحدا فواحدا هل انا. وآخر هل انا.

¹⁹Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?

²⁰فاجاب وقال لهم. هو واحد من الاثني عشر الذي يغمس معي في الصحفة.

²⁰Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

²¹ان ابن الانسان ماض كما هو مكتوب عنه. ولكن ويل لذلك الرجل الذي به يسلم ابن الانسان. كان خيرا لذلك الرجل لو لم يولد

²¹Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

²²وفيما هم يأكلون اخذ يسوع خبزا وبارك وكسر واعطاهم وقال خذوا كلوا هذا هو جسدي.

²²Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.

²³ثم اخذ الكاس وشكر واعطاهم فشربوا منها كلهم.

²³І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.

²⁴وقال لهم هذا هو دمي الذي للعهد الجديد الذي يسفك من اجل كثيرين.

²⁴І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

²⁵الحق اقول لكم اني لا اشرب بعد من نتاج الكرمة الى ذلك اليوم حينما اشربه جديدا في ملكوت الله.

²⁵Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

²⁶ثم سبّحوا وخرجوا الى جبل الزيتون

²⁶І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

²⁷وقال لهم يسوع ان كلكم تشكون فيّ في هذه الليلة. لانه مكتوب اني اضرب الراعي فتتبدد الخراف.

²⁷І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.

²⁸ولكن بعد قيامي اسبقكم الى الجليل.

²⁸Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

²⁹فقال له بطرس وان شك الجميع فانا لا اشك.

²⁹Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.

³⁰فقال له يسوع الحق اقول لك انك اليوم في هذه الليلة قبل ان يصيح الديك مرتين تنكرني ثلاث مرات.

³⁰І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

³¹فقال باكثر تشديد ولو اضطررت ان اموت معك لا انكرك. وهكذا قال ايضا الجميع

³¹Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.

³²وجاءوا الى ضيعة اسمها جثسيماني فقال لتلاميذه اجلسوا ههنا حتى اصلّي.

³²І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

³³ثم اخذ معه بطرس ويعقوب ويوحنا وابتدأ يدهش ويكتئب.

³³І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

³⁴فقال لهم نفسي حزينة جدا حتى الموت. امكثوا هنا واسهروا.

³⁴і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.

³⁵ثم تقدم قليلا وخرّ على الارض وكان يصلّي لكي تعبر عنه الساعة ان امكن.

³⁵І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

³⁶وقال يا ابا الآب كل شيء مستطاع لك. فاجز عني هذه الكاس. ولكن ليكن لا ما اريد انا بل ما تريد انت.

³⁶І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

³⁷ثم جاء ووجدهم نياما فقال لبطرس يا سمعان انت نائم. أما قدرت ان تسهر ساعة واحدة.

³⁷І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

³⁸اسهروا وصلّوا لئلا تدخلوا في تجربة. اما الروح فنشيط واما الجسد فضعيف.

³⁸Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

³⁹ومضى ايضا وصلّى قائلا ذلك الكلام بعينه.

³⁹І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

⁴⁰ثم رجع ووجدهم ايضا نياما اذ كانت اعينهم ثقيلة فلم يعلموا بماذا يجيبونه.

⁴⁰І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

⁴¹ثم جاء ثالثة وقال لهم ناموا الآن واستريحوا. يكفي. قد أتت الساعة. هوذا ابن الانسان يسلم الى ايدي الخطاة.

⁴¹І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.

⁴²قوموا لنذهب. هوذا الذي يسلمني قد اقترب

⁴²Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.

⁴³وللوقت فيما هو يتكلم اقبل يهوذا واحد من الاثني عشر ومعه جمع كثير بسيوف وعصي من عند رؤساء الكهنة والكتبة والشيوخ.

⁴³І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

⁴⁴وكان مسلمه قد اعطاهم علامة قائلا الذي اقبّله هو هو. امسكوه وامضوا به بحرص.

⁴⁴Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.

⁴⁵فجاء للوقت وتقدم اليه قائلا يا سيدي يا سيدي. وقبله.

⁴⁵І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.

⁴⁶فألقوا ايديهم عليه وامسكوه.

⁴⁶Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

⁴⁷فاستل واحد من الحاضرين السيف وضرب عبد رئيس الكهنة فقطع اذنه

⁴⁷Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.

⁴⁸فاجاب يسوع وقال لهم كانه على لص خرجتم بسيوف وعصي لتأخذوني.

⁴⁸І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.

⁴⁹كل يوم كنت معكم في الهيكل اعلّم ولم تمسكوني. ولكن لكي تكمل الكتب.

⁴⁹Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

⁵⁰فتركه الجميع وهربوا.

⁵⁰І, покинувши Його, всі повтікали.

⁵¹وتبعه شاب لابسا ازارا على عريه فامسكه الشبان.

⁵¹А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);

⁵²فترك الازار وهرب منهم عريانا

⁵²він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

⁵³فمضوا بيسوع الى رئيس الكهنة فاجتمع معه جميع رؤساء الكهنة والشيوخ والكتبة.

⁵³І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

⁵⁴وكان بطرس قد تبعه من بعيد الى داخل دار رئيس الكهنة وكان جالسا بين الخدام يستدفئ عند النار.

⁵⁴А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

⁵⁵وكان رؤساء الكهنة والمجمع كله يطلبون شهادة على يسوع ليقتلوه فلم يجدوا.

⁵⁵Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

⁵⁶لان كثيرين شهدوا عليه زورا ولم تتفق شهاداتهم.

⁵⁶Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

⁵⁷ثم قام قوم وشهدوا عليه زورا قائلين.

⁵⁷І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

⁵⁸نحن سمعناه يقول اني انقض هذا الهيكل المصنوع بالايادي وفي ثلاثة ايام ابني آخر غير مصنوع باياد.

⁵⁸Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.

⁵⁹ولا بهذا كانت شهادتهم تتفق.

⁵⁹Та й так не сходились сьвідчення їх.

⁶⁰فقام رئيس الكهنة في الوسط وسأل يسوع قائلا أما تجيب بشيء. ماذا يشهد به هؤلاء عليك.

⁶⁰І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

⁶¹اما هو فكان ساكتا ولم يجب بشيء. فسأله رئيس الكهنة ايضا وقال له أانت المسيح ابن المبارك.

⁶¹Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?

⁶²فقال يسوع انا هو. وسوف تبصرون ابن الانسان جالسا عن يمين القوة وآتيا في سحاب السماء.

⁶²Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

⁶³فمزّق رئيس الكهنة ثيابه وقال ما حاجتنا بعد الى شهود.

⁶³Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

⁶⁴قد سمعتم التجاديف. ما رايكم. فالجميع حكموا عليه انه مستوجب الموت.

⁶⁴Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.

⁶⁵فابتدأ قوم يبصقون عليه ويغطون وجهه ويلكمونه ويقولون له تنبأ. وكان الخدام يلطمونه

⁶⁵І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁶⁶وبينما كان بطرس في الدار اسفل جاءت احدى جواري رئيس الكهنة.

⁶⁶І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,

⁶⁷فلما رأت بطرس يستدفئ نظرت اليه وقالت وانت كنت مع يسوع الناصري.

⁶⁷і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

⁶⁸فانكر قائلا لست ادري ولا افهم ما تقولين. وخرج خارجا الى الدهليز. فصاح الديك.

⁶⁸Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

⁶⁹فرأته الجارية ايضا وابتدأت تقول للحاضرين ان هذا منهم.

⁶⁹І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

⁷⁰فانكر ايضا. وبعد قليل ايضا قال الحاضرون لبطرس حقا انت منهم لانك جليلي ايضا ولغتك تشبه لغتهم.

⁷⁰Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

⁷¹فابتدأ يلعن ويحلف اني لا اعرف هذا الرجل الذي تقولون عنه.

⁷¹Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

⁷²وصاح الديك ثانية فتذكر بطرس القول الذي قاله له يسوع انك قبل ان يصيح الديك مرتين تنكرني ثلاث مرات. فلما تفكر به بكى

⁷²І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.