1وجاءوا الى عبر البحر الى كورة الجدريين.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2ولما خرج من السفينة للوقت استقبله من القبور انسان به روح نجس
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3كان مسكنه في القبور ولم يقدر احد ان يربطه ولا بسلاسل.
3що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
4لانه قد ربط كثيرا بقيود وسلاسل فقطع السلاسل وكسر القيود. فلم يقدر احد ان يذلله.
4часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
5وكان دائما ليلا ونهارا في الجبال وفي القبور يصيح ويجرح نفسه بالحجارة.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6فلما رأى يسوع من بعيد ركض وسجد له
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7وصرخ بصوت عظيم وقال ما لي ولك يا يسوع ابن الله العلي. استحلفك بالله ان لا تعذبني.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8لانه قال له اخرج من الانسان يا ايها الروح النجس.
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
9وسأله ما اسمك. فاجاب قائلا اسمي لجئون لاننا كثيرون.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10وطلب اليه كثيرا ان لا يرسلهم الى خارج الكورة.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11وكان هناك عند الجبال قطيع كبير من الخنازير يرعى.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12فطلب اليه كل الشياطين قائلين ارسلنا الى الخنازير لندخل فيها.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13فأذن لهم يسوع للوقت. فخرجت الارواح النجسة ودخلت في الخنازير. فاندفع القطيع من على الجرف الى البحر. وكان نحو الفين. فاختنق في البحر.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14واما رعاة الخنازير فهربوا واخبروا في المدينة وفي الضياع. فخرجوا ليروا ما جرى.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15وجاءوا الى يسوع فنظروا المجنون الذي كان فيه اللجئون جالسا ولابسا وعاقلا. فخافوا.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16فحدثهم الذين رأوا كيف جرى للمجنون وعن الخنازير.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
17فابتدأوا يطلبون اليه ان يمضي من تخومهم.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18ولما دخل السفينة طلب اليه الذي كان مجنونا ان يكون معه.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19فلم يدعه يسوع بل قال له اذهب الى بيتك والى اهلك واخبرهم كم صنع الرب بك ورحمك.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20فمضى وابتدأ ينادي في العشر المدن كم صنع به يسوع. فتعجب الجميع
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
21ولما اجتاز يسوع في السفينة ايضا الى العبر اجتمع اليه جمع كثير. وكان عند البحر.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22واذا واحد من رؤساء المجمع اسمه يايروس جاء. ولما رآه خرّ عند قدميه.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23وطلب اليه كثيرا قائلا ابنتي الصغيرة على آخر نسمة. ليتك تأتي وتضع يدك عليها لتشفى فتحيا.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24فمضى معه وتبعه جمع كثير وكانوا يزحمونه
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.
25وامرأة بنزف دم منذ اثنتي عشرة سنة.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26وقد تألمت كثيرا من اطباء كثيرين وانفقت كل ما عندها ولم تنتفع شيئا بل صارت الى حال اردأ.
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
27لما سمعت بيسوع جاءت في الجمع من وراء ومسّت ثوبه.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28لانها قالت ان مسست ولو ثيابه شفيت.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29فللوقت جف ينبوع دمها وعلمت في جسمها انها قد برئت من الداء.
29І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
30فللوقت التفت يسوع بين الجمع شاعرا في نفسه بالقوة التي خرجت منه وقال من لمس ثيابي.
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31فقال له تلاميذه انت تنظر الجمع يزحمك وتقول من لمسني.
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32وكان ينظر حوله ليرى التي فعلت هذا.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33واما المرأة فجاءت وهي خائفة ومرتعدة عالمة بما حصل لها فخرّت وقالت له الحق كله.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34فقال لها يا ابنة ايمانك قد شفاك. اذهبي بسلام وكوني صحيحة من دائك
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35وبينما هو يتكلم جاءوا من دار رئيس المجمع قائلين ابنتك ماتت. لماذا تتعب المعلم بعد.
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36فسمع يسوع لوقته الكلمة التي قيلت فقال لرئيس المجمع لا تخف. آمن فقط.
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37ولم يدع احد يتبعه الا بطرس ويعقوب ويوحنا اخا يعقوب.
37І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38فجاء الى بيت رئيس المجمع ورأى ضجيجا. يبكون ويولولون كثيرا.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39فدخل وقال لهم لماذا تضجون وتبكون. لم تمت الصبية لكنها نائمة.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40فضحكوا عليه. اما هو فاخرج الجميع واخذ ابا الصبية وامها والذين معه ودخل حيث كانت الصبية مضطجعة.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
41وامسك بيد الصبية وقال لها طليثا قومي. الذي تفسيره يا صبية لك اقول قومي.
41Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
42وللوقت قامت الصبية ومشت. لانها كانت ابنة اثنتي عشر سنة. فبهتوا بهتا عظيما.
42І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43فاوصاهم كثيرا ان لا يعلم احد بذلك. وقال ان تعطى لتأكل
43І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.