¹وقال لهم الحق اقول لكم ان من القيام ههنا قوما لا يذوقون الموت حتى يروا ملكوت الله قد أتى بقوة

¹І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.

²وبعد ستة ايام اخذ يسوع بطرس ويعقوب ويوحنا وصعد بهم الى جبل عال منفردين وحدهم. وتغيّرت هيئته قدامهم

²А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.

³وصارت ثيابه تلمع بيضاء جدا كالثلج لا يقدر قصّار على الارض ان يبيض مثل ذلك.

³І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.

⁴وظهر لهم ايليا مع موسى. وكانا يتكلمان مع يسوع.

⁴І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

⁵فجعل بطرس يقول ليسوع يا سيدي جيد ان نكون ههنا. فلنصنع ثلاث مظال. لك واحدة ولموسى واحدة ولايليا واحدة.

⁵І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

⁶لانه لم يكن يعلم ما يتكلم به اذ كانوا مرتعبين.

⁶Не знав бо, що казати: були бо полякані.

⁷وكانت سحابة تظللهم. فجاء صوت من السحابة قائلا هذا هو ابني الحبيب له اسمعوا.

⁷І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

⁸فنظروا حولهم بغتة ولم يروا احدا غير يسوع وحده معهم

⁸І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

⁹وفيما هم نازلون من الجبل اوصاهم ان لا يحدثوا احد بما ابصروا الا متى قام ابن الانسان من الاموات.

⁹Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

¹⁰فحفظوا الكلمة لانفسهم يتساءلون ما هو القيام من الاموات.

¹⁰І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

¹¹فسألوه قائلين لماذا يقول الكتبة ان ايليا ينبغي ان يأتي اولا.

¹¹І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

¹²فاجاب وقال لهم ان ايليا يأتي اولا ويرد كل شيء. وكيف هو مكتوب عن ابن الانسان ان يتألم كثيرا ويرذل.

¹²Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

¹³لكن اقول لكم ان ايليا ايضا قد أتى وعملوا به كل ما ارادوا كما هو مكتوب عنه

¹³Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

¹⁴ولما جاء الى التلاميذ رأى جمعا كثيرا حولهم وكتبة يحاورونهم.

¹⁴І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

¹⁵وللوقت كل الجمع لما رأوه تحيّروا وركضوا وسلموا عليه.

¹⁵І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

¹⁶فسأل الكتبة بماذا تحاورونهم.

¹⁶І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

¹⁷فاجاب واحد من الجمع وقال يا معلّم قد قدمت اليك ابني به روح اخرس.

¹⁷І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

¹⁸وحيثما ادركه يمزقه فيزبد ويصرّ باسنانه وييبس. فقلت لتلاميذك ان يخرجوه فلم يقدروا.

¹⁸І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

¹⁹فاجاب وقال لهم ايها الجيل غير المؤمن الى متى اكون معكم. الى متى احتملكم . ‎ قدموه اليّ.

¹⁹Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

²⁰فقدموه اليه. فلما رآه للوقت صرعه الروح فوقع على الارض يتمرغ ويزبد.

²⁰І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

²¹فسأل اباه كم من الزمان منذ اصابه هذا. فقال منذ صباه.

²¹І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

²²وكثيرا ما ألقاه في النار وفي الماء ليهلكه. لكن ان كنت تستطيع شيئا فتحنن علينا واعنّا.

²²І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

²³فقال له يسوع ان كنت تستطيع ان تؤمن. كل شيء مستطاع للمؤمن.

²³Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

²⁴فللوقت صرخ ابو الولد بدموع وقال اؤمن يا سيد فاعن عدم ايماني.

²⁴І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁵فلما رأى يسوع ان الجمع يتراكضون انتهر الروح النجس قائلا له ايها الروح الاخرس الاصم انا آمرك. اخرج منه ولا تدخله ايضا.

²⁵Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

²⁶فصرخ وصرعه شديدا وخرج. فصار كميت حتى قال كثيرون انه مات.

²⁶І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

²⁷فامسكه يسوع بيده واقامه فقام.

²⁷Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

²⁸ولما دخل بيتا سأله تلاميذه على انفراد لماذا لم نقدر نحن ان نخرجه.

²⁸І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

²⁹فقال لهم هذا الجنس لا يمكن ان يخرج بشيء الا بالصلاة والصوم

²⁹І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

³⁰وخرجوا من هناك واجتازوا الجليل ولم يرد ان يعلم احد.

³⁰І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

³¹لانه كان يعلّم تلاميذه ويقول لهم ان ابن الانسان يسلم الى ايدي الناس فيقتلونه. وبعد ان يقتل يقوم في اليوم الثالث.

³¹Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

³²واما هم فلم يفهموا القول وخافوا ان يسألوه

³²Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

³³وجاء الى كفرناحوم. واذ كان في البيت سألهم بماذا كنتم تتكالمون فيما بينكم في الطريق.

³³І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

³⁴فسكتوا. لانهم تحاجوا في الطريق بعضهم مع بعض في من هو اعظم.

³⁴Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

³⁵فجلس ونادى الاثني عشر وقال لهم اذا اراد احد ان يكون اولا فيكون آخر الكل وخادما للكل.

³⁵І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

³⁶فاخذ ولدا واقامه في وسطهم ثم احتضنه وقال لهم.

³⁶І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-

³⁷من قبل واحدا من اولاد مثل هذا باسمي يقبلني ومن قبلني فليس يقبلني انا بل الذي ارسلني

³⁷Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

³⁸فاجابه يوحنا قائلا يا معلّم رأينا واحدا يخرج شياطين باسمك وهو ليس يتبعنا. فمنعناه لانه ليس يتبعنا.

³⁸Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.

³⁹فقال يسوع لا تمنعوه. لانه ليس احد يصنع قوة باسمي ويستطيع سريعا ان يقول علي شرا.

³⁹Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

⁴⁰لان من ليس علينا فهو معنا.

⁴⁰Хто бо не проти вас, той за вас.

⁴¹لان من سقاكم كاس ماء باسمي لانكم للمسيح فالحق اقول لكم انه لا يضيع اجره.

⁴¹Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

⁴²ومن اعثر احد الصغار المؤمنين بي فخير له لو طوق عنقه بحجر رحى وطرح في البحر.

⁴²Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

⁴³وان اعثرتك يدك فاقطعها. خير لك ان تدخل الحياة اقطع من ان تكون لك يدان وتمضي الى جهنم الى النار التي لا تطفأ.

⁴³І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

⁴⁴حيث دودهم لا يموت والنار لا تطفأ.

⁴⁴де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁵وان اعثرتك رجلك فاقطعها. خير لك ان تدخل الحياة اعرج من ان تكون لك رجلان وتطرح في جهنم في النار التي لا تطفا.

⁴⁵І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

⁴⁶حيث دودهم لا يموت والنار لا تطفأ.

⁴⁶де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

⁴⁷وان اعثرتك عينك فاقلعها. خير لك ان تدخل ملكوت الله اعور من ان تكون لك عينان وتطرح في جهنم النار.

⁴⁷І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

⁴⁸حيث دودهم لا يموت والنار لا تطفأ.

⁴⁸де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁹لان كل واحد يملّح بنار وكل ذبيحة تملّح بملح.

⁴⁹Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

⁵⁰الملح جيد. ولكن اذا صار الملح بلا ملوحة فبماذا تصلحونه. ليكن لكم في انفسكم ملح وسالموا بعضكم بعضا

⁵⁰Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.