1في تلك الايام اذ كان الجمع كثيرا جدا ولم يكن لهم ما يأكلون دعا يسوع تلاميذه وقال لهم
1Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2اني اشفق على الجمع لان الآن لهم ثلاثة ايام يمكثون معي وليس لهم ما يأكلون.
2Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3وان صرفتهم الى بيوتهم صائمين يخورون في الطريق. لان قوما منهم جاءوا من بعيد.
3А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.
4فاجابه تلاميذه. من اين يستطيع احد ان يشبع هؤلاء خبزا هنا في البرية.
4І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?
5فسألهم كم عندكم من الخبز. فقالوا سبعة.
5І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.
6فامر الجمع ان يتكئوا على الارض. واخذ السبع خبزات وشكر وكسر واعطى تلاميذه ليقدموا فقدموا الى الجمع.
6І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.
7وكان معهم قليل من صغار السمك. فبارك وقال ان يقدموا هذه ايضا.
7І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8فاكلوا وشبعوا. ثم رفعوا فضلات الكسر سبعة سلال.
8Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.
9وكان الآكلون نحو اربعة آلاف. ثم صرفهم.
9Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10وللوقت دخل السفينة مع تلاميذه وجاء الى نواحي دلمانوثة
10І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11فخرج الفريسيون وابتدأوا يحاورونه طالبين منه آية من السماء لكي يجربوه.
11І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12فتنهد بروحه وقال لماذا يطلب هذا الجيل آية. الحق اقول لكم لن يعطى هذا الجيل آية
12І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13ثم تركهم ودخل ايضا السفينة ومضى الى العبر.
13І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14ونسوا ان يأخذوا خبزا ولم يكن معهم في السفينة الا رغيف واحد.
14І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15واوصاهم قائلا انظروا وتحرزوا من خمير الفريسيين وخمير هيرودس.
15І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16ففكروا قائلين بعضهم لبعض ليس عندنا خبز.
16І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17فعلم يسوع وقال لهم لماذا تفكرون ان ليس عندكم خبز. ألا تشعرون بعد ولا تفهمون. أحتى الآن قلوبكم غليظة.
17І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?
18ألكم اعين ولا تبصرون ولكم آذان ولا تسمعون ولا تذكرون.
18Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19حين كسّرت الارغفة الخمسة للخمسة الآلاف كم قفة مملوءة كسرا رفعتم. قالوا له اثنتي عشرة.
19Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20وحين السبعة للاربعة الآلاف كم سل كسر مملوّا رفعتم. قالوا سبعة.
20Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21فقال لهم كيف لا تفهمون
21І рече їм: Як же ви не розумієте?
22وجاء الى بيت صيدا. فقدموا اليه اعمى وطلبوا اليه ان يلمسه.
22І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23فاخذ بيد الاعمى واخرجه الى خارج القرية وتفل في عينيه ووضع يديه عليه وسأله هل ابصر شيئا.
23І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24فتطلع وقال ابصر الناس كاشجار يمشون.
24І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25ثم وضع يديه ايضا على عينيه وجعله يتطلع فعاد صحيحا وابصر كل انسان جليّا.
25Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26فارسله الى بيته قائلا لا تدخل القرية ولا تقل لاحد في القرية
26І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.
27ثم خرج يسوع وتلاميذه الى قرى قيصرية فيلبس. وفي الطريق سأل تلاميذه قائلا لهم من يقول الناس اني انا.
27І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
28فاجابوا. يوحنا المعمدان. وآخرون ايليا. وآخرون واحد من الانبياء.
28Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29فقال لهم وانتم من تقولون اني انا. فاجاب بطرس وقال له انت المسيح.
29А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30فانتهرهم كي لا يقولوا لاحد عنه
30І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.
31وابتدأ يعلّمهم ان ابن الانسان ينبغي ان يتألم كثيرا ويرفض من الشيوخ ورؤساء الكهنة والكتبة ويقتل. وبعد ثلاثة ايام يقوم.
31І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.
32وقال القول علانية. فاخذه بطرس اليه وابتدأ ينتهره.
32І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33فالتفت وابصر تلاميذه فانتهر بطرس قائلا اذهب عني يا شيطان. لانك لا تهتم بما لله لكن بما للناس
33Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34ودعا الجمع مع تلاميذه وقال لهم من اراد ان يأتي ورائي فلينكر نفسه ويحمل صليبه ويتبعني.
34І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.
35فان من اراد ان يخلّص نفسه يهلكها. ومن يهلك نفسه من اجلي ومن اجل الانجيل فهو يخلّصها.
35Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36لانه ماذا ينتفع الانسان لو ربح العالم كله وخسر نفسه.
36Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37او ماذا يعطي الانسان فداء عن نفسه.
37Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38لان من استحى بي وبكلامي في هذا الجيل الفاسق الخاطئ فان ابن الانسان يستحي به متى جاء بمجد ابيه مع الملائكة القديسين
38Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.