1حينئذ جاء الى يسوع كتبة وفريسيون الذين من اورشليم قائلين.
1Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2لماذا يتعدى تلاميذك تقليد الشيوخ. فانهم لا يغسلون ايديهم حينما ياكلون خبزا.
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3فاجاب وقال لهم وانتم ايضا لماذا تتعدون وصية الله بسبب تقليدكم.
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4فان الله اوصى قائلا اكرم اباك وامك. ومن يشتم ابا او اما فليمت موتا.
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.
5واما انتم فتقولون من قال لابيه او امه قربان هو الذي تنتفع به مني. فلا يكرم اباه او امه.
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6فقد ابطلتم وصية الله بسبب تقليدكم.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7يا مراؤون حسنا تنبأ عنكم اشعياء قائلا.
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:
8يقترب اليّ هذا الشعب بفمه ويكرمني بشفتيه واما قلبه فمبتعد عني بعيدا.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9وباطلا يعبدونني وهم يعلمون تعاليم هي وصايا الناس
9Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10ثم دعا الجمع وقال لهم اسمعوا وافهموا.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11ليس ما يدخل الفم ينجس الانسان. بل ما يخرج من الفم هذا ينجس الانسان.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.
12حينئذ تقدم تلاميذه وقالوا له اتعلم ان الفريسيين لما سمعوا القول نفروا.
12Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13فاجاب وقال كل غرس لم يغرسه ابي السماوي يقلع.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14اتركوهم. هم عميان قادة عميان. وان كان اعمى يقود اعمى يسقطان كلاهما في حفرة.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15فاجاب بطرس وقال له فسّر لنا هذا المثل.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16فقال يسوع هل انتم ايضا حتى الآن غير فاهمين.
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17ألا تفهمون بعد ان كل ما يدخل الفم يمضي الى الجوف ويندفع الى المخرج.
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18واما ما يخرج من الفم فمن القلب يصدر. وذلك ينجس الانسان.
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19لان من القلب تخرج افكار شريرة قتل زنى فسق سرقة شهادة زور تجديف.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20هذه هي التي تنجس الانسان. واما الأكل بايد غير مغسولة فلا ينجس الانسان
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21ثم خرج يسوع من هناك وانصرف الى نواحي صور وصيدا.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22واذا امرأة كنعانية خارجة من تلك التخوم صرخت اليه قائلة ارحمني يا سيد يا ابن داود. ابنتي مجنونة جدا.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23فلم يجبها بكلمة. فتقدم تلاميذه وطلبوا اليه قائلين اصرفها لانها تصيح وراءنا.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24فاجاب وقال لم أرسل الا الى خراف بيت اسرائيل الضالة.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25فأتت وسجدت له قائلة يا سيد أعنّي.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.
26فاجاب وقال ليس حسنا ان يؤخذ خبز البنين ويطرح للكلاب.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27فقالت نعم يا سيد. والكلاب ايضا تأكل من الفتات الذي يسقط من مائدة اربابها.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28حينئذ اجاب يسوع وقال لها يا امرأة عظيم ايمانك. ليكن لك كما تريدين. فشفيت ابنتها من تلك الساعة
28Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29ثم انتقل يسوع من هناك وجاء الى جانب بحر الجليل. وصعد الى الجبل وجلس هناك.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.
30فجاء اليه جموع كثيرة معهم عرج وعمي وخرس وشل وآخرون كثيرون. وطرحوهم عند قدمي يسوع. فشفاهم
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31حتى تعجب الجموع اذ رأوا الخرس يتكلمون والشل يصحّون والعرج يمشون والعمي يبصرون. ومجدوا اله اسرائيل
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32واما يسوع فدعا تلاميذه وقال اني اشفق على الجمع لان الآن لهم ثلاثة ايام يمكثون معي وليس لهم ما ياكلون. ولست اريد ان اصرفهم صائمين لئلا يخوّروا في الطريق.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.
33فقال له تلاميذه من اين لنا في البرية خبز بهذا المقدار حتى يشبع جمعا هذا عدده.
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34فقال لهم يسوع كم عندكم من الخبز. فقالوا سبعة وقليل من صغار السمك.
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35فأمر الجموع ان يتكئوا على الارض.
35І звелїв народові посідати на землї.
36واخذ السبع خبزات والسمك وشكر وكسر واعطى تلاميذه والتلاميذ اعطوا الجمع
36І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37فاكل الجميع وشبعوا. ثم رفعوا ما فضل من الكسر سبعة سلال مملوءة.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38والآكلون كانوا اربعة آلاف رجل ما عدا النساء والاولاد.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.
39ثم صرف الجموع وصعد الى السفينة وجاء الى تخوم مجدل
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.