¹في ذلك الوقت سمع هيرودس رئيس الربع خبر يسوع.

¹Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,

²فقال لغلمانه هذا هو يوحنا المعمدان. قد قام من الاموات ولذلك تعمل به القوات

²і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,

³فان هيرودس كان قد امسك يوحنا واوثقه وطرحه في سجن من اجل هيروديا امرأة فيلبس اخيه.

³Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.

⁴لان يوحنا كان يقول له لا يحل ان تكون لك.

⁴Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.

⁵ولما اراد ان يقتله خاف من الشعب. لانه كان عندهم مثل نبي.

⁵І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.

⁶ثم لما صار مولد هيرودس رقصت ابنة هيروديا في الوسط فسرّت هيرودس.

⁶У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.

⁷من ثم وعد بقسم انه مهما طلبت يعطيها.

⁷За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.

⁸فهي اذ كانت قد تلقنت من امها قالت أعطيني ههنا على طبق راس يوحنا المعمدان.

⁸Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.

⁹فاغتم الملك. ولكن من اجل الاقسام والمتكئين معه أمر ان يعطى.

⁹І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.

¹⁰فارسل وقطع راس يوحنا في السجن.

¹⁰І, пославши, стяв Йоана в темниці.

¹¹فأحضر رأسه على طبق ودفع الى الصبية. فجاءت به الى امها.

¹¹І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.

¹²فتقدم تلاميذه ورفعوا الجسد ودفنوه. ثم أتوا واخبروا يسوع

¹²І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

¹³فلما سمع يسوع انصرف من هناك في سفينة الى موضع خلاء منفردا. فسمع الجموع وتبعوه مشاة من المدن

¹³Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.

¹⁴فلما خرج يسوع ابصر جمعا كثيرا فتحنن عليهم وشفى مرضاهم.

¹⁴І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

¹⁵ولما صار المساء تقدم اليه تلاميذه قائلين الموضع خلاء والوقت قد مضى. اصرف الجموع لكي يمضوا الى القرى ويبتاعوا لهم طعاما.

¹⁵Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

¹⁶فقال لهم يسوع لا حاجة لهم ان يمضوا. اعطوهم انتم ليأكلوا.

¹⁶Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

¹⁷فقالوا له ليس عندنا ههنا الا خمسة ارغفة وسمكتان.

¹⁷Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.

¹⁸فقال ايتوني بها الى هنا.

¹⁸Він же рече: Принесіть менї їх сюди.

¹⁹فامر الجموع ان يتكئوا على العشب. ثم اخذ الارغفة الخمسة والسمكتين ورفع نظره نحو السماء وبارك وكسر واعطى الارغفة للتلاميذ والتلاميذ للجموع.

¹⁹І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

²⁰فأكل الجميع وشبعوا. ثم رفعوا ما فضل من الكسر اثنتي عشر قفة مملوءة.

²⁰І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

²¹والآكلون كانوا نحو خمسة آلاف رجل ما عدا النساء والاولاد

²¹А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.

²²وللوقت ألزم يسوع تلاميذه ان يدخلوا السفينة ويسبقوه الى العبر حتى يصرف الجموع.

²²І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

²³وبعدما صرف الجموع صعد الى الجبل منفردا ليصلّي. ولما صار المساء كان هناك وحده.

²³А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

²⁴واما السفينة فكانت قد صارت في وسط البحر معذبة من الامواج. لان الريح كانت مضادة.

²⁴Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

²⁵وفي الهزيع الرابع من الليل مضى اليهم يسوع ماشيا على البحر.

²⁵У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

²⁶فلما ابصره التلاميذ ماشيا على البحر اضطربوا قائلين انه خيال. ومن الخوف صرخوا.

²⁶І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

²⁷فللوقت كلمهم يسوع قائلا تشجعوا. انا هو. لا تخافوا.

²⁷Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

²⁸فاجابه بطرس وقال يا سيد ان كنت انت هو فمرني ان آتي اليك على الماء.

²⁸Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.

²⁹فقال تعال. فنزل بطرس من السفينة ومشى على الماء ليأتي الى يسوع.

²⁹Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

³⁰ولكن لما رأى الريح شديدة خاف واذ ابتدأ يغرق صرخ قائلا يا رب نجني.

³⁰Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

³¹ففي الحال مدّ يسوع يده وامسك به وقال له يا قليل الايمان لماذا شككت.

³¹Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?

³²ولما دخلا السفينة سكنت الريح.

³²І як увійшли вони в човен, утих вітер.

³³والذين في السفينة جاءوا وسجدوا له قائلين بالحقيقة انت ابن الله

³³А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

³⁴فلما عبروا جاءوا الى ارض جنيسارت.

³⁴І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

³⁵فعرفه رجال ذلك المكان. فارسلوا الى جميع تلك الكورة المحيطة واحضروا اليه جميع المرضى.

³⁵І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;

³⁶وطلبوا اليه ان يلمسوا هدب ثوبه فقط. فجميع الذين لمسوه نالوا الشفاء

³⁶і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.