¹فان ملكوت السموات يشبه رجلا رب بيت خرج مع الصبح ليستأجر فعلة لكرمه.

¹Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.

²فأتفق مع الفعلة على دينار في اليوم وارسلهم الى كرمه.

²І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.

³ثم خرج نحو الساعة الثالثة ورأى آخرين قياما في السوق بطالين.

³І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла,

⁴فقال لهم اذهبوا انتم ايضا الى الكرم فاعطيكم ما يحق لكم. فمضوا.

⁴і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли.

⁵وخرج ايضا نحو الساعة السادسة والتاسعة وفعل كذلك.

⁵Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.

⁶ثم نحو الساعة الحادية عشرة خرج ووجد آخرين قياما بطالين. فقال لهم لماذا وقفتم هنا كل النهار بطالين.

⁶Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?

⁷قالوا له لانه لم يستأجرنا احد. قال لهم اذهبوا انتم ايضا الى الكرم فتأخذوا ما يحق لكم.

⁷Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.

⁸فلما كان المساء قال صاحب الكرم لوكيله. ادع الفعلة واعطهم الاجرة مبتدئا من الاخرين الى الاولين.

⁸Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.

⁹فجاء اصحاب الساعة الحادية عشرة واخذوا دينارا دينارا.

⁹І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.

¹⁰فلما جاء الاولون ظنوا انهم يأخذون اكثر. فاخذوا هم ايضا دينارا دينارا

¹⁰Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.

¹¹وفيما هم ياخذون تذمروا على رب البيت

¹¹І взявши вони, нарекали на господаря,

¹²قائلين. هؤلاء الآخرون عملوا ساعة واحدة وقد ساويتهم بنا نحن الذين احتملنا ثقل النهار والحر.

¹²говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.

¹³فاجاب وقال لواحد منهم. يا صاحب ما ظلمتك. أما اتفقت معي على دينار.

¹³Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?

¹⁴فخذ الذي لك واذهب. فاني اريد ان اعطي هذا الاخير مثلك.

¹⁴Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.

¹⁵او ما يحل لي ان افعل ما اريد بما لي. أم عينك شريرة لاني انا صالح.

¹⁵Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

¹⁶هكذا يكون الآخرون اولين والاولون آخرين. لان كثيرين يدعون وقليلين ينتخبون

¹⁶Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.

¹⁷وفيما كان يسوع صاعدا الى اورشليم اخذ الاثني عشر تلميذا على انفراد في الطريق وقال لهم.

¹⁷І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:

¹⁸ها نحن صاعدون الى اورشليم وابن الانسان يسلم الى رؤساء الكهنة والكتبة فيحكمون عليه بالموت.

¹⁸Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;

¹⁹ويسلمونه الى الامم لكي يهزأوا به ويجلدوه ويصلبوه. وفي اليوم الثالث يقوم

¹⁹і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

²⁰حينئذ تقدمت اليه ام ابني زبدي مع ابنيها وسجدت وطلبت منه شيئا.

²⁰Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.

²¹فقال لها ماذا تريدين. قالت له قل ان يجلس ابناي هذان واحد عن يمينك والآخر عن اليسار في ملكوتك.

²¹Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

²²فاجاب يسوع وقال لستما تعلمان ما تطلبان. أتستطيعان ان تشربا الكاس التي سوف اشربها انا وان تصطبغا بالصبغة التي اصطبغ بها انا. قالا له نستطيع.

²²Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннем, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.

²³فقال لهما اما كاسي فتشربانها وبالصبغة التي اصطبغ بها انا تصطبغان واما الجلوس عن يميني وعن يساري فليس لي ان اعطيه الا للذين اعدّ لهم من ابي.

²³І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.

²⁴فلما سمع العشرة اغتاظوا من اجل الاخوين.

²⁴І почувши десять, ремствували із двох братів.

²⁵فدعاهم يسوع وقال انتم تعلمون ان رؤساء الامم يسودونهم والعظماء يتسلطون عليهم.

²⁵Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.

²⁶فلا يكون هكذا فيكم. بل من اراد ان يكون فيكم عظيما فليكن لكم خادما.

²⁶Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

²⁷ومن اراد ان يكون فيكم اولا فليكن لكم عبدا.

²⁷і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,

²⁸كما ان ابن الانسان لم يأت ليخدم بل ليخدم وليبذل نفسه فدية عن كثيرين

²⁸як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

²⁹وفيما هم خارجون من اريحا تبعه جمع كثير.

²⁹І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу

³⁰واذا اعميان جالسان على الطريق. فلما سمعا ان يسوع مجتاز صرخا قائلين ارحمنا يا سيد يا ابن داود.

³⁰І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

³¹فانتهرهما الجمع ليسكتا فكانا يصرخان اكثر قائلين ارحمنا يا سيد يا ابن داود.

³¹Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

³²فوقف يسوع وناداهما وقال ماذا تريدان ان افعل بكما.

³²І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?

³³قالا له يا سيد ان تنفتح اعيننا.

³³Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.

³⁴فتحنن يسوع ولمس اعينهما فللوقت ابصرت اعينهما فتبعاه

³⁴Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.