1وجعل يسوع يكلمهم ايضا بامثال قائلا.
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2يشبه ملكوت السموات انسانا ملكا صنع عرسا لابنه.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3وارسل عبيده ليدعوا المدعوين الى العرس فلم يريدوا ان يأتوا.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4فارسل ايضا عبيدا آخرين قائلا قولوا للمدعوين هوذا غذائي اعددته. ثيراني ومسمناتي قد ذبحت وكل شيء معد. تعالوا الى العرس.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
5ولكنهم تهاونوا ومضوا واحد الى حقله وآخر الى تجارته.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6والباقون امسكوا عبيده وشتموهم وقتلوهم.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7فلما سمع الملك غضب وارسل جنوده واهلك أولئك القاتلين واحرق مدينتهم.
7Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8ثم قال لعبيده اما العرس فمستعد واما المدعوون فلم يكونوا مستحقين.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9فاذهبوا الى مفارق الطرق وكل من وجدتموه فادعوه الى العرس.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10فخرج أولئك العبيد الى الطرق وجمعوا كل الذين وجدوهم اشرارا وصالحين. فامتلأ العرس من المتكئين.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11فلما دخل الملك لينظر المتكئين رأى هناك انسانا لم يكن لابسا لباس العرس.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
12فقال له يا صاحب كيف دخلت الى هنا وليس عليك لباس العرس. فسكت.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
13حينئذ قال الملك للخدام اربطوا رجليه ويديه وخذوه واطرحوه في الظلمة الخارجية. هناك يكون البكاء وصرير الاسنان.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14لان كثيرين يدعون وقليلين ينتخبون
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15حينئذ ذهب الفريسيون وتشاوروا لكي يصطادوه بكلمة.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16فارسلوا اليه تلاميذهم مع الهيرودسيين قائلين يا معلّم نعلم انك صادق وتعلّم طريق الله بالحق ولا تبالي باحد لانك لا تنظر الى وجوه الناس.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17فقل لنا ماذا تظن. أيجوز ان تعطى جزية لقيصر ام لا.
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18فعلم يسوع خبثهم وقال لماذا تجربونني يا مراؤون.
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
19أروني معاملة الجزية. فقدموا له دينارا.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20فقال لهم لمن هذه الصورة والكتابة.
20І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
21قالوا له لقيصر. فقال لهم اعطوا اذا ما لقيصر لقيصر وما للّه للّه.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22فلما سمعوا تعجبوا وتركوه ومضوا
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23في ذلك اليوم جاء اليه صدوقيون الذين يقولون ليس قيامة فسألوه
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24قائلين يا معلّم قال موسى ان مات احد وليس له اولاد يتزوج اخوه بامرأته ويقم نسلا لاخيه.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму.
25فكان عندنا سبعة اخوة وتزوج الاول ومات. واذ لم يكن له نسل ترك امرأته لاخيه.
25Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
26وكذلك الثاني والثالث الى السبعة.
26так само й другий брат, і третїй аж до семого.
27وآخر الكل ماتت المرأة ايضا.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28ففي القيامة لمن من السبعة تكون زوجة. فانها كانت للجميع.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29فاجاب يسوع وقال لهم تضلون اذ لا تعرفون الكتب ولا قوة الله.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
30لانهم في القيامة لا يزوجون ولا يتزوجون بل يكونون كملائكة الله في السماء.
30Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31واما من جهة قيامة الاموات أفما قرأتم ما قيل لكم من قبل الله القائل
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32انا اله ابراهيم واله اسحق واله يعقوب. ليس الله اله اموات بل اله احياء.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33فلما سمع الجموع بهتوا من تعليمه
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34اما الفريسيون فلما سمعوا انه ابكم الصدوقيين اجتمعوا معا.
34Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35وسأله واحد منهم وهو ناموسي ليجربه قائلا
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36يا معلّم اية وصية هي العظمى في الناموس.
36Учителю, котора заповідь велика в законі?
37فقال له يسوع تحب الرب الهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل فكرك.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38هذه هي الوصية الاولى والعظمى.
38Се перва й велика заповідь.
39والثانية مثلها. تحب قريبك كنفسك.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40بهاتين الوصيتين يتعلق الناموس كله والانبياء
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41وفيما كان الفريسيون مجتمعين سألهم يسوع
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42قائلا ماذا تظنون في المسيح. ابن من هو. قالوا له ابن داود.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43قال لهم فكيف يدعوه داود بالروح ربا قائلا
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44قال الرب لربي اجلس عن يميني حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك.
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45فان كان داود يدعوه ربا فكيف يكون ابنه.
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46فلم يستطع احد ان يجيبه بكلمة. ومن ذلك اليوم لم يجسر احد ان يسأله بتة
46І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.