¹وجعل يسوع يكلمهم ايضا بامثال قائلا.

¹І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

²يشبه ملكوت السموات انسانا ملكا صنع عرسا لابنه.

²Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

³وارسل عبيده ليدعوا المدعوين الى العرس فلم يريدوا ان يأتوا.

³і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

⁴فارسل ايضا عبيدا آخرين قائلا قولوا للمدعوين هوذا غذائي اعددته. ثيراني ومسمناتي قد ذبحت وكل شيء معد. تعالوا الى العرس.

⁴Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.

⁵ولكنهم تهاونوا ومضوا واحد الى حقله وآخر الى تجارته.

⁵Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

⁶والباقون امسكوا عبيده وشتموهم وقتلوهم.

⁶а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

⁷فلما سمع الملك غضب وارسل جنوده واهلك أولئك القاتلين واحرق مدينتهم.

⁷Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

⁸ثم قال لعبيده اما العرس فمستعد واما المدعوون فلم يكونوا مستحقين.

⁸Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

⁹فاذهبوا الى مفارق الطرق وكل من وجدتموه فادعوه الى العرس.

⁹Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

¹⁰فخرج أولئك العبيد الى الطرق وجمعوا كل الذين وجدوهم اشرارا وصالحين. فامتلأ العرس من المتكئين.

¹⁰І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

¹¹فلما دخل الملك لينظر المتكئين رأى هناك انسانا لم يكن لابسا لباس العرس.

¹¹Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;

¹²فقال له يا صاحب كيف دخلت الى هنا وليس عليك لباس العرس. فسكت.

¹²і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,

¹³حينئذ قال الملك للخدام اربطوا رجليه ويديه وخذوه واطرحوه في الظلمة الخارجية. هناك يكون البكاء وصرير الاسنان.

¹³Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

¹⁴لان كثيرين يدعون وقليلين ينتخبون

¹⁴Багато бо званих, мало ж вибраних.

¹⁵حينئذ ذهب الفريسيون وتشاوروا لكي يصطادوه بكلمة.

¹⁵Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

¹⁶فارسلوا اليه تلاميذهم مع الهيرودسيين قائلين يا معلّم نعلم انك صادق وتعلّم طريق الله بالحق ولا تبالي باحد لانك لا تنظر الى وجوه الناس.

¹⁶І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

¹⁷فقل لنا ماذا تظن. أيجوز ان تعطى جزية لقيصر ام لا.

¹⁷Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

¹⁸فعلم يسوع خبثهم وقال لماذا تجربونني يا مراؤون.

¹⁸Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?

¹⁹أروني معاملة الجزية. فقدموا له دينارا.

¹⁹Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

²⁰فقال لهم لمن هذه الصورة والكتابة.

²⁰І рече до них: Чиє обличче се й надпись?

²¹قالوا له لقيصر. فقال لهم اعطوا اذا ما لقيصر لقيصر وما للّه للّه.

²¹Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

²²فلما سمعوا تعجبوا وتركوه ومضوا

²²І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

²³في ذلك اليوم جاء اليه صدوقيون الذين يقولون ليس قيامة فسألوه

²³Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

²⁴قائلين يا معلّم قال موسى ان مات احد وليس له اولاد يتزوج اخوه بامرأته ويقم نسلا لاخيه.

²⁴говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму.

²⁵فكان عندنا سبعة اخوة وتزوج الاول ومات. واذ لم يكن له نسل ترك امرأته لاخيه.

²⁵Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;

²⁶وكذلك الثاني والثالث الى السبعة.

²⁶так само й другий брат, і третїй аж до семого.

²⁷وآخر الكل ماتت المرأة ايضا.

²⁷Опісля ж усїх умерла й жінка.

²⁸ففي القيامة لمن من السبعة تكون زوجة. فانها كانت للجميع.

²⁸Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

²⁹فاجاب يسوع وقال لهم تضلون اذ لا تعرفون الكتب ولا قوة الله.

²⁹Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.

³⁰لانهم في القيامة لا يزوجون ولا يتزوجون بل يكونون كملائكة الله في السماء.

³⁰Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

³¹واما من جهة قيامة الاموات أفما قرأتم ما قيل لكم من قبل الله القائل

³¹Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

³²انا اله ابراهيم واله اسحق واله يعقوب. ليس الله اله اموات بل اله احياء.

³²Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

³³فلما سمع الجموع بهتوا من تعليمه

³³І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

³⁴اما الفريسيون فلما سمعوا انه ابكم الصدوقيين اجتمعوا معا.

³⁴Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

³⁵وسأله واحد منهم وهو ناموسي ليجربه قائلا

³⁵І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

³⁶يا معلّم اية وصية هي العظمى في الناموس.

³⁶Учителю, котора заповідь велика в законі?

³⁷فقال له يسوع تحب الرب الهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل فكرك.

³⁷Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

³⁸هذه هي الوصية الاولى والعظمى.

³⁸Се перва й велика заповідь.

³⁹والثانية مثلها. تحب قريبك كنفسك.

³⁹Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

⁴⁰بهاتين الوصيتين يتعلق الناموس كله والانبياء

⁴⁰На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

⁴¹وفيما كان الفريسيون مجتمعين سألهم يسوع

⁴¹Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

⁴²قائلا ماذا تظنون في المسيح. ابن من هو. قالوا له ابن داود.

⁴²глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

⁴³قال لهم فكيف يدعوه داود بالروح ربا قائلا

⁴³Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

⁴⁴قال الرب لربي اجلس عن يميني حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك.

⁴⁴Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

⁴⁵فان كان داود يدعوه ربا فكيف يكون ابنه.

⁴⁵Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

⁴⁶فلم يستطع احد ان يجيبه بكلمة. ومن ذلك اليوم لم يجسر احد ان يسأله بتة

⁴⁶І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.