1ولما رأى الجموع صعد الى الجبل. فلما جلس تقدم اليه تلاميذه.
1Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його;
2ففتح فاه وعلمهم قائلا.
2і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:
3طوبى للمساكين بالروح. لان لهم ملكوت السموات.
3Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.
4طوبى للحزانى. لانهم يتعزون.
4Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.
5طوبى للودعاء. لانهم يرثون الارض.
5Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.
6طوبى للجياع والعطاش الى البر. لانهم يشبعون.
6Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.
7طوبى للرحماء. لانهم يرحمون.
7Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.
8طوبى للانقياء القلب. لانهم يعاينون الله.
8Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.
9طوبى لصانعي السلام. لانهم ابناء الله يدعون.
9Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся.
10طوبى للمطرودين من اجل البر. لان لهم ملكوت السموات.
10Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.
11طوبى لكم اذا عيّروكم وطردوكم وقالوا عليكم كل كلمة شريرة من اجلي كاذبين.
11Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.
12افرحوا وتهللوا. لان اجركم عظيم في السموات. فانهم هكذا طردوا الانبياء الذين قبلكم
12Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.
13انتم ملح الارض. ولكن ان فسد الملح فبماذا يملح. لا يصلح بعد لشيء الا لان يطرح خارجا ويداس من الناس.
13Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.
14انتم نور العالم. لا يمكن ان تخفى مدينة موضوعة على جبل.
14Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;
15ولا يوقدون سراجا ويضعونه تحت المكيال بل على المنارة فيضيء لجميع الذين في البيت.
15і, засьвітивши сьвічку, не став лять під посудину, а на сьвічнику то й сьвітить вона всїм, хто в хатї.
16فليضئ نوركم هكذا قدام الناس لكي يروا اعمالكم الحسنة ويمجدوا اباكم الذي في السموات
16так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.
17لا تظنوا اني جئت لانقض الناموس او الانبياء. ما جئت لانقض بل لاكمّل.
17Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.
18فاني الحق اقول لكم الى ان تزول السماء والارض لا يزول حرف واحد او نقطة واحدة من الناموس حتى يكون الكل.
18Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.
19فمن نقض احدى هذه الوصايا الصغرى وعلم الناس هكذا يدعى اصغر في ملكوت السموات. واما من عمل وعلّم فهذا يدعى عظيما في ملكوت السموات.
19Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.
20فاني اقول لكم انكم ان لم يزد بركم على الكتبة والفريسيين لن تدخلوا ملكوت السموات
20Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.
21قد سمعتم انه قيل للقدماء لا تقتل. ومن قتل يكون مستوجب الحكم.
21Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.
22واما انا فاقول لكم ان كل من يغضب على اخيه باطلا يكون مستوجب الحكم. ومن قال لاخيه رقا يكون مستوجب المجمع. ومن قال يا احمق يكون مستوجب نار جهنم.
22Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний.
23فان قدمت قربانك الى المذبح وهناك تذكرت ان لاخيك شيئا عليك
23Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;
24فاترك هناك قربانك قدام المذبح واذهب اولا اصطلح مع اخيك. وحينئذ تعال وقدم قربانك.
24зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій.
25كن مراضيا لخصمك سريعا ما دمت معه في الطريق. لئلا يسلمك الخصم الى القاضي ويسلمك القاضي الى الشرطي فتلقى في السجن.
25Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозі з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.
26الحق اقول لك لا تخرج من هناك حتى توفي الفلس الاخير
26Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.
27قد سمعتم انه قيل للقدماء لا تزن.
27Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.
28واما انا فاقول لكم ان كل من ينظر الى امرأة ليشتهيها فقد زنى بها في قلبه.
28Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм.
29فان كانت عينك اليمنى تعثرك فاقلعها وألقها عنك. لانه خير لك ان يهلك احد اعضائك ولا يلقى جسدك كله في جهنم.
29Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло.
30وان كانت يدك اليمنى تعثرك فاقطعها والقها عنك. لانه خير لك ان يهلك احد اعضائك ولا يلقى جسدك كله في جهنم
30І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло.
31وقيل من طلق امرأته فليعطها كتاب طلاق.
31Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.
32واما انا فاقول لكم ان من طلّق امرأته الا لعلّة الزنى يجعلها تزني. ومن يتزوج مطلّقة فانه يزني
32Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.
33ايضا سمعتم انه قيل للقدماء لا تحنث بل أوف للرب اقسامك.
33Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої.
34واما انا فاقول لكم لا تحلفوا البتة. لا بالسماء لانها كرسي الله.
34Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий;
35ولا بالارض لانها موطئ قدميه. ولا باورشليم لانها مدينة الملك العظيم.
35нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;
36ولا تحلف براسك لانك لا تقدر ان تجعل شعرة واحدة بيضاء او سوداء.
36нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.
37بل ليكن كلامكم نعم نعم لا لا. وما زاد على ذلك فهو من الشرير
37Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.
38سمعتم انه قيل عين بعين وسن بسن.
38Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.
39واما انا فاقول لكم لا تقاوموا الشر. بل من لطمك على خدك الايمن فحوّل له الآخر ايضا.
39Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.
40ومن اراد ان يخاصمك وياخذ ثوبك فاترك له الرداء ايضا.
40І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.
41ومن سخرك ميلا واحدا فاذهب معه اثنين.
41І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.
42من سألك فاعطه. ومن اراد ان يقترض منك فلا ترده
42Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.
43سمعتم انه قيل تحب قريبك وتبغض عدوك.
43Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.
44واما انا فاقول لكم احبوا اعداءكم. باركوا لاعنيكم. احسنوا الى مبغضيكم. وصلّوا لاجل الذين يسيئون اليكم ويطردونكم.
44Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;
45لكي تكونوا ابناء ابيكم الذي في السموات. فانه يشرق شمسه على الاشرار والصالحين ويمطر على الابرار والظالمين.
45щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.
46لانه ان احببتم الذين يحبونكم فاي اجر لكم. اليس العشارون ايضا يفعلون ذلك.
46Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?
47وان سلمتم على اخوتكم فقط فاي فضل تصنعون. أليس العشارون ايضا يفعلون هكذا.
47І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?
48فكونوا انتم كاملين كما ان اباكم الذي في السموات هو كامل
48Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.