¹Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:

¹Павел, волею Божиею Апостол Иисуса Христа, и Тимофейбрат, церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святымипо всей Ахаии:

²Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

²благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

³Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,

³Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

⁴що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.

⁴утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

⁵Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше.

⁵Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

⁶Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.

⁶Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех жестраданий, какие и мы терпим.

⁷І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

⁷И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

⁸Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити.

⁸Ибо мы не хотим оставить вас, братия, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

⁹Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

⁹Но сами в себе имели приговор к смерти,для того, чтобы надеяться не на самих себя,но на Бога, воскрешающего мертвых,

¹⁰котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

¹⁰Который и избавил нас от столь близкой смерти, и избавляет, и на Которого надеемся, что и еще избавит,

¹¹за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували.

¹¹при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

¹²Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

¹²Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

¹³Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

¹³И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете, и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

¹⁴як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

¹⁴так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашею похвалою, равно и вы нашею, в день Господа нашего Иисуса Христа.

¹⁵І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

¹⁵И в этой уверенности я намеревался придти к вамранее, чтобы вы вторично получили благодать,

¹⁶а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

¹⁶и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять придти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

¹⁷Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.

¹⁷Имея такое намерение, легкомысленно лия поступил? Или, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то „да, да", то „нет, нет"?

¹⁸Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

¹⁸Верен Бог, что слово наше к вам не было то „да", то „нет".

¹⁹Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".

¹⁹Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у васнами, мною и Силуаном и Тимофеем, не был „да" и „нет"; но в Нем было „да", –

²⁰Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

²⁰ибо все обетования Божии в Нем „да" и в Нем „аминь", – в славу Божию, через нас.

²¹Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,

²¹Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас есть Бог,

²²Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

²²Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

²³Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

²³Бога призываю во свидетели на душу мою, что, щадя вас, я доселе не приходил в Коринф,

²⁴Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

²⁴не потому, будто мы берем власть над верою вашею; но мы споспешествуем радости вашей: ибо верою вы тверды.