¹Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

¹Когда они говорили к народу, к ним приступили священники и начальники стражи при храме и саддукеи,

²сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

²досадуя на то, что они учат народ и проповедуют в Иисусе воскресение из мертвых;

³І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

³и наложили на них руки и отдали их под стражу до утра; ибо уже был вечер.

⁴Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

⁴Многие же из слушавших слово уверовали; и было число таковых людей около пяти тысяч.

⁵І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

⁵На другой день собрались в Иерусалим начальники их и старейшины, и книжники,

⁶та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

⁶и Анна первосвященник, и Каиафа, и Иоанн, и Александр,и прочие из рода первосвященнического;

⁷і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

⁷и, поставив их посреди, спрашивали: какою силою или каким именем вы сделали это?

⁸Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

⁸Тогда Петр, исполнившись Духа Святаго, сказал им: начальники народа и старейшины Израильские!

⁹коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

⁹Если от нас сегодня требуют ответа вблагодеянии человеку немощному, как он исцелен,

¹⁰то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

¹⁰то да будет известно всем вам и всему народу Израильскому, что именем Иисуса Христа Назорея, Которого вы распяли, Которого Бог воскресил из мертвых, Им поставлен он перед вами здрав.

¹¹Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

¹¹Он есть камень, пренебреженный вами зиждущими, носделавшийся главою угла, и нет ни в ком ином спасения,

¹²і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

¹²ибо нет другого имени под небом, данного человекам, которым надлежало бы нам спастись.

¹³Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

¹³Видя смелость Петра и Иоанна и приметив, что они люди некнижные и простые, они удивлялись, между тем узнавали их, что они были с Иисусом;

¹⁴і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

¹⁴видя же исцеленного человека, стоящего с ними, ничего не могли сказать вопреки.

¹⁵Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,

¹⁵И, приказав им выйти вон из синедриона, рассуждали между собою,

¹⁶говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

¹⁶говоря: что нам делать с этими людьми? Ибо всем,живущим в Иерусалиме, известно, что ими сделано явное чудо, и мы не можем отвергнуть сего ;

¹⁷Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

¹⁷но, чтобы более не разгласилось это в народе, с угрозою запретим им, чтобы не говорили об имени сем никому из людей.

¹⁸І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

¹⁸И, призвав их, приказали им отнюдь не говорить и не учить о имени Иисуса.

¹⁹Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

¹⁹Но Петр и Иоанн сказали им в ответ: судите, справедливо ли пред Богом слушатьвас более, нежели Бога?

²⁰Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.

²⁰Мы не можем не говорить того, что видели и слышали.

²¹Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.

²¹Они же, пригрозив, отпустили их, не находя возможности наказать их, по причине народа; потому что все прославляли Бога за происшедшее.

²²Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.

²²Ибо лет более сорока было тому человеку, над которым сделалось сие чудо исцеления.

²³Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

²³Быв отпущены, они пришли к своим и пересказали, что говорили им первосвященники и старейшины.

²⁴Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

²⁴Они же, выслушав, единодушно возвысили голос к Богу и сказали: Владыко Боже, сотворивший небо и землю и море и все, что в них!

²⁵котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

²⁵Ты устами отца нашего Давида, раба Твоего, сказал Духом Святым: что мятутся язычники, и народы замышляют тщетное?

²⁶Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

²⁶Восстали цари земные, и князи собрались вместе на Господа и на Христа Его.

²⁷Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

²⁷Ибо поистине собрались в городе сем на Святаго Сына Твоего Иисуса, помазанного Тобою, Ирод и Понтий Пилат с язычниками и народом Израильским,

²⁸зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

²⁸чтобы сделать то, чему быть предопределила рука Твоя и совет Твой.

²⁹І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

²⁹И ныне, Господи, воззри на угрозы их, и дай рабам Твоим со всею смелостью говорить слово Твое,

³⁰і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

³⁰тогда как Ты простираешь руку Твою на исцеления и насоделание знамений и чудес именем Святаго Сына Твоего Иисуса.

³¹А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

³¹И, по молитве их, поколебалось место, где они были собраны, и исполнились все Духа Святаго, и говорили слово Божие с дерзновением.

³²Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.

³²У множества же уверовавших было одно сердце и однадуша; и никто ничего из имения своего не называл своим, но все у них было общее.

³³І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

³³Апостолы же с великою силою свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса Христа; и великая благодать была на всех их.

³⁴Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

³⁴Не было между ними никого нуждающегося; ибо все,которые владели землями или домами, продавая их, приносили цену проданного

³⁵та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

³⁵и полагали к ногам Апостолов; и каждому давалось, в чем кто имел нужду.

³⁶Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

³⁶Так Иосия, прозванный от Апостолов Варнавою, что значит - сын утешения, левит, родом Кипрянин,

³⁷мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

³⁷у которого была своя земля, продав ее, принес деньги и положил к ногам Апостолов.