¹І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.

¹И опять начал учить при море; и собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сидел на море, а весь народ был на земле, у моря.

²І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

²И учил их притчами много, и в учении Своем говорил им:

³Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:

³слушайте: вот, вышел сеятель сеять;

⁴і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

⁴и, когда сеял, случилось, что иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то.

⁵Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

⁵Иное упало на каменистое место , где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока;

⁶Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

⁶когда же взошло солнце, увяло и, как не имело корня, засохло.

⁷А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

⁷Иное упало в терние, и терние выросло, и заглушило семя , и оно не дало плода.

⁸А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

⁸И иное упало на добрую землю и дало плод, который взошел и вырос, и принесло иное тридцать, иноешестьдесят, и иное сто.

⁹І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

⁹И сказал им: кто имеет уши слышать, да слышит!

¹⁰Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

¹⁰Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче.

¹¹І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

¹¹И сказал им: вам дано знать тайныЦарствия Божия, а тем внешним все бывает в притчах;

¹²щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.

¹²так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи.

¹³І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?

¹³И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи?

¹⁴Сїяч слово сіє.

¹⁴Сеятель слово сеет.

¹⁵Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.

¹⁵Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым , когда услышат, тотчас приходит сатана ипохищает слово, посеянное в сердцах их.

¹⁶Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

¹⁶Подобным образом и посеянное на каменистом местеозначает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,

¹⁷та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся.

¹⁷но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются.

¹⁸А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,

¹⁸Посеянное в тернии означает слышащих слово,

¹⁹та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

¹⁹но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания,входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода.

²⁰А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

²⁰А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.

²¹І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

²¹И сказал им: для того ли приносится свеча, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? не для того ли, чтобы поставить ее на подсвечнике?

²²Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

²²Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу.

²³Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

²³Если кто имеет уши слышать, да слышит!

²⁴І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

²⁴И сказал им: замечайте, что слышите: какою мерою мерите, такою отмерено будет вам и прибавлено будет вам, слушающим.

²⁵Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

²⁵Ибо кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет.

²⁶І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

²⁶И сказал: Царствие Божие подобно тому, как если человек бросит семя в землю,

²⁷та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.

²⁷и спит, и встает ночью и днем; икак семя всходит и растет, не знает он,

²⁸Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

²⁸ибо земля сама собою производит сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе.

²⁹Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

²⁹Когда же созреет плод, немедленно посылает серп, потомучто настала жатва.

³⁰І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

³⁰И сказал: чему уподобим Царствие Божие? или какою притчею изобразим его?

³¹Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;

³¹Оно - как зерно горчичное, которое, когда сеется в землю, есть меньше всех семян на земле;

³²а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.

³²а когда посеяно, всходит и становится больше всех злаков, и пускает большие ветви, так что под тенью его могут укрываться птицы небесные.

³³І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

³³И таковыми многими притчами проповедывал им слово, сколько они могли слышать.

³⁴Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.

³⁴Без притчи же не говорил им, а ученикам наедине изъяснял все.

³⁵І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

³⁵Вечером того дня сказал им: переправимся на ту сторону.

³⁶І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.

³⁶И они, отпустив народ, взяли Его с собою, как Он был в лодке; с Ним были и другие лодки.

³⁷І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

³⁷И поднялась великая буря; волны били в лодку, так что она уже наполнялась водою .

³⁸А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

³⁸А Он спал на корме на возглавии. Его будят и говорят Ему: Учитель! неужели Тебе нужды нет, что мы погибаем?

³⁹І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

³⁹И, встав, Он запретил ветру и сказал морю: умолкни, перестань. И ветер утих, и сделалась великая тишина.

⁴⁰І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

⁴⁰И сказал им: что вы так боязливы? как у вас нет веры?

⁴¹І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

⁴¹И убоялись страхом великим и говорили между собою: кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему?