¹І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.

¹Оттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его.

²І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

²Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?

³Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

³Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Егосестры? И соблазнялись о Нем.

⁴Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.

⁴Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем.

⁵І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

⁵И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их .

⁶І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

⁶И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.

⁷І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

⁷И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.

⁸і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,

⁸И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,

⁹щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.

⁹но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.

¹⁰І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

¹⁰И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места.

¹¹А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.

¹¹И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.

¹²І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

¹²Они пошли и проповедывали покаяние;

¹³І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

¹³изгоняли многих бесов и многих больных мазали масломи исцеляли.

¹⁴І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

¹⁴Царь Ирод, услышав об Иисусе , - ибо имя Его стало гласно, - говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.

¹⁵Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

¹⁵Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.

¹⁶Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

¹⁶Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых.

¹⁷Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

¹⁷Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.

¹⁸Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

¹⁸Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.

¹⁹Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.

¹⁹Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.

²⁰Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

²⁰Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берег его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.

²¹Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

²¹Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего,делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, -

²²і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

²²дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;

²³І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.

²³и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.

²⁴Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

²⁴Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Таотвечала: головы Иоанна Крестителя.

²⁵І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.

²⁵И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.

²⁶І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.

²⁶Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с нимне захотел отказать ей.

²⁷І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.

²⁷И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.

²⁸І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.

²⁸Он пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей.

²⁹І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

²⁹Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.

³⁰І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

³⁰И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему все, и что сделали, и чему научили.

³¹І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

³¹Он сказал им: пойдите вы одни впустынное место и отдохните немного, - ибо много былоприходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.

³²І поплили в пусте місце човном, окроме.

³²И отправились в пустынное место в лодке одни.

³³І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

³³Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.

³⁴І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

³⁴Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.

³⁵І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

³⁵И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, -

³⁶відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

³⁶отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.

³⁷Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

³⁷Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?

³⁸Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

³⁸Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.

³⁹І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

³⁹Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве.

⁴⁰і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

⁴⁰И сели рядами, по сто и по пятидесяти.

⁴¹І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

⁴¹Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и далученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.

⁴²І їли всі, й наситились.

⁴²И ели все, и насытились.

⁴³І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

⁴³И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.

⁴⁴А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

⁴⁴Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.

⁴⁵І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

⁴⁵И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.

⁴⁶І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

⁴⁶И, отпустив их, пошел на гору помолиться.

⁴⁷І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

⁴⁷Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.

⁴⁸І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

⁴⁸И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их.

⁴⁹Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

⁴⁹Они, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.

⁵⁰всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

⁵⁰Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.

⁵¹І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

⁵¹И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,

⁵²Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

⁵²ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.

⁵³І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

⁵³И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую ипристали к берегу .

⁵⁴І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

⁵⁴Когда вышли они из лодки, тотчас жители , узнав Его,

⁵⁵кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

⁵⁵обежали всю окрестность ту и начали на постеляхприносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.

⁵⁶І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

⁵⁶И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, вдеревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.