1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
1Собрались к Нему фарисеи и некоторые из книжников, пришедшие из Иерусалима,
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
2и, увидев некоторых из учеников Его, евших хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками, укоряли.
3(бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
3Ибо фарисеи и все Иудеи, держась предания старцев, не едят, не умыв тщательно рук;
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
4и, придя с торга, не едят не омывшись. Есть и многое другое, чего они приняли держаться: наблюдать омовение чаш, кружек, котлов и скамей.
5Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
5Потом спрашивают Его фарисеи и книжники: зачем ученики Твои не поступают по преданию старцев, но неумытыми руками едят хлеб?
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
6Он сказал им в ответ: хорошо пророчествовал о вас, лицемерах, Исаия, как написано: люди сии чтут Меня устами, сердце же их далеко отстоитот Меня,
7Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
7но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
8Ибо вы, оставив заповедь Божию, держитесь предания человеческого, омовения кружек и чаш, и делаете многое другое, сему подобное.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
9И сказал им: хорошо ли, что вы отменяете заповедь Божию, чтобы соблюсти свое предание?
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.
10Ибо Моисей сказал: почитай отца своего и мать свою; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
11А вы говорите: кто скажет отцу или матери: корван, то есть дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
12і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
12тому вы уже попускаете ничего не делать для отца своего или матери своей,
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
13устраняя слово Божие преданием вашим, которое вы установили; и делаете многое сему подобное.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
14И, призвав весь народ, говорил им: слушайте Меня все и разумейте:
15Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
15ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но что исходит из него, то оскверняет человека.
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
16Если кто имеет уши слышать, да слышит!
17І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
17И когда Он от народа вошел в дом, ученики Его спросили Его о притче.
18І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?
18Он сказал им: неужели и вы так непонятливы? Неужели не разумеете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его?
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
19Потому что не в сердце его входит, а в чрево, и выходит вон, чем очищается всякая пища.
20Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.
20Далее сказал: исходящее из человека оскверняет человека.
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
21Ибо извнутрь, из сердца человеческого, исходят злые помыслы, прелюбодеяния, любодеяния, убийства,
22злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
22кражи, лихоимство, злоба, коварство, непотребство, завистливое око, богохульство, гордость, безумство, -
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
23все это зло извнутрь исходит и оскверняет человека.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
24И, отправившись оттуда, пришел в пределы Тирские и Сидонские; и, войдя в дом, не хотел, чтобыкто узнал; но не мог утаиться.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому
25Ибо услышала о Нем женщина, у которой дочь одержима была нечистым духом, и, придя, припала к ногам Его;
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26а женщина та была язычница, родом сирофиникиянка; ипросила Его, чтобы изгнал беса из ее дочери.
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.
27Но Иисус сказал ей: дай прежде насытиться детям, ибо нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.
28Она же сказала Ему в ответ: так, Господи; но и псы под столом едят крохи удетей.
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
29И сказал ей: за это слово, пойди; бес вышел из твоей дочери.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
30И, придя в свой дом, она нашла, что бес вышел и дочь лежит на постели.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
31Выйдя из пределов Тирских и Сидонских, Иисус опять пошел к морю Галилейскому через пределы Десятиградия.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
32Привели к Нему глухого косноязычного и просили Еговозложить на него руку.
33І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
33Иисус , отведя его в сторону от народа, вложилперсты Свои в уши ему и, плюнув, коснулся языка его;
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
34и, воззрев на небо, вздохнул и сказал ему: „еффафа", то есть: отверзись.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
35И тотчас отверзся у него слух и разрешились узы его языка, и стал говорить чисто.
36І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
36И повелел им не сказывать никому. Но сколько Он ни запрещал им, они еще более разглашали.
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.
37И чрезвычайно дивились, и говорили: все хорошо делает, - и глухих делает слышащими, и немых - говорящими.