¹Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

¹В те дни, когда собралось весьма много народа и нечего было им есть, Иисус, призвав учеников Своих, сказал им:

²Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

²жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть.

³А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.

³Если неевшими отпущу их в домы их, ослабеют в дороге, ибо некоторые из них пришли издалека.

⁴І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?

⁴Ученики Его отвечали Ему: откуда мог бы кто взять здесь в пустыне хлебов, чтобы накормить их?

⁵І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.

⁵И спросил их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.

⁶І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.

⁶Тогда велел народу возлечь на землю; и, взяв семь хлебов и воздав благодарение, преломил и дал ученикам Своим, чтобы они раздали; и они раздали народу.

⁷І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

⁷Было у них и немного рыбок: благословив, Он велел раздать и их.

⁸Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.

⁸И ели, и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин.

⁹Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

⁹Евших же было около четырех тысяч. И отпустил их.

¹⁰І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

¹⁰И тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.

¹¹І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

¹¹Вышли фарисеи, начали с Ним спорить и требовали от Него знамения с неба, искушая Его.

¹²І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

¹²И Он, глубоко вздохнув, сказал: для чегород сей требует знамения? Истинно говорю вам, не дастся роду сему знамение.

¹³І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

¹³И, оставив их, опять вошел в лодку и отправился на ту сторону.

¹⁴І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

¹⁴При сем ученики Его забыли взять хлебов и кроме одного хлеба не имели с собою в лодке.

¹⁵І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

¹⁵А Он заповедал им, говоря: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.

¹⁶І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

¹⁶И, рассуждая между собою, говорили: это значит , что хлебов нет у нас.

¹⁷І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?

¹⁷Иисус, уразумев, говорит им: что рассуждаете о том,что нет у вас хлебов? Еще ли не понимаете и не разумеете? Еще ли окаменено у вас сердце?

¹⁸Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

¹⁸Имея очи, не видите? имея уши, неслышите? и не помните?

¹⁹Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

¹⁹Когда Я пять хлебов преломил для пяти тысяч человек , сколько полных коробов набрали вы кусков? Говорят Ему:двенадцать.

²⁰Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

²⁰А когда семь для четырех тысяч, сколько корзин набрали вы оставшихся кусков. Сказали: семь.

²¹І рече їм: Як же ви не розумієте?

²¹И сказал им: как же не разумеете?

²²І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

²²Приходит в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого и просят, чтобы прикоснулся к нему.

²³І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

²³Он, взяв слепого за руку, вывел его вон из селения и, плюнув ему на глаза, возложил на него руки и спросил его: видит ли что?

²⁴І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

²⁴Он, взглянув, сказал: вижу проходящих людей, как деревья.

²⁵Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

²⁵Потом опять возложил руки на глаза ему и велел ему взглянуть. И он исцелел и стал видеть все ясно.

²⁶І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.

²⁶И послал его домой, сказав: не заходи в селение и не рассказывай никому в селении.

²⁷І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?

²⁷И пошел Иисус с учениками Своими в селения Кесарии Филипповой. Дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого почитают Меня люди?

²⁸Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

²⁸Они отвечали: за Иоанна Крестителя; другие же - за Илию; а иные - за одного из пророков.

²⁹А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

²⁹Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Петр сказал Ему в ответ: Ты Христос.

³⁰І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.

³⁰И запретил им, чтобы никому не говорили о Нем.

³¹І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.

³¹И начал учить их, что Сыну Человеческому много должно пострадать, быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.

³²І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

³²И говорил о сем открыто. Но Петр, отозвав Его, начал прекословить Ему.

³³Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

³³Он же, обратившись и взглянув на учеников Своих, воспретил Петру, сказав: отойди от Меня, сатана, потому что тыдумаешь не о том, что Божие, но что человеческое.

³⁴І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.

³⁴И, подозвав народ с учениками Своими, сказал им: кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.

³⁵Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

³⁵Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережет ее.

³⁶Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

³⁶Ибо какая польза человеку, если он приобретет весьмир, а душе своей повредит?

³⁷Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

³⁷Или какой выкуп даст человек за душу свою?

³⁸Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

³⁸Ибо кто постыдится Меня и Моих слов в роде сем прелюбодейном и грешном, того постыдится и СынЧеловеческий, когда приидет в славе Отца Своего со святымиАнгелами.