¹І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.

¹И сказал им: истинно говорю вам: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Царствие Божие, пришедшее в силе.

²А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.

²И, по прошествии дней шести, взял Иисус Петра, Иакова и Иоанна, и возвел на гору высокую особо их одних, и преобразился перед ними.

³І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.

³Одежды Его сделались блистающими, весьма белыми, какснег, как на земле белильщик не может выбелить.

⁴І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

⁴И явился им Илия с Моисеем; и беседовали с Иисусом.

⁵І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

⁵При сем Петр сказал Иисусу: Равви! хорошо нам здесь быть; сделаем три кущи: Тебе одну, Моисею одну, и одну Илии.

⁶Не знав бо, що казати: були бо полякані.

⁶Ибо не знал, что сказать; потому что они были в страхе.

⁷І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

⁷И явилось облако, осеняющее их, и из облака исшел глас, глаголющий: Сей есть Сын Мойвозлюбленный; Его слушайте.

⁸І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

⁸И, внезапно посмотрев вокруг, никого более с собою не видели, кроме одного Иисуса.

⁹Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

⁹Когда же сходили они с горы, Он не велел никому рассказывать о том, что видели, доколе Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.

¹⁰І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

¹⁰И они удержали это слово, спрашивая друг друга, что значит: воскреснуть из мертвых.

¹¹І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

¹¹И спросили Его: как же книжники говорят, что Илиинадлежит придти прежде?

¹²Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

¹²Он сказал им в ответ: правда, Илия должен придти прежде и устроить все; и Сыну Человеческому, как написано о Нем, надлежит много пострадать и быть уничижену.

¹³Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

¹³Но говорю вам, что и Илия пришел, и поступили с ним, как хотели, как написано о нем.

¹⁴І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

¹⁴Придя к ученикам, увидел много народа около них и книжников, спорящих с ними.

¹⁵І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

¹⁵Тотчас, увидев Его, весь народ изумился, и, подбегая, приветствовали Его.

¹⁶І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

¹⁶Он спросил книжников: о чем спорите с ними?

¹⁷І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

¹⁷Один из народа сказал в ответ: Учитель! я привел к Тебе сына моего, одержимого духом немым:

¹⁸І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

¹⁸где ни схватывает его, повергает его на землю, и он испускает пену, и скрежещет зубами своими, и цепенеет. Говорил я ученикам Твоим, чтобы изгнали его, и они не могли.

¹⁹Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

¹⁹Отвечая ему, Иисус сказал: о, род неверный! доколе буду с вами? доколе буду терпеть вас? Приведите его ко Мне.

²⁰І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

²⁰И привели его к Нему. Как скоро бесноватый увидел Его, дух сотряс его; он упал на землю и валялся, испуская пену.

²¹І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

²¹И спросил Иисус отца его: как давно это сделалось с ним? Он сказал: с детства;

²²І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

²²и многократно дух бросал его и в огонь и в воду, чтобы погубить его; но, если что можешь, сжалься над нами и помоги нам.

²³Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

²³Иисус сказал ему: если сколько-нибудь можешь веровать, все возможно верующему.

²⁴І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁴И тотчас отец отрока воскликнул со слезами: верую, Господи! помоги моему неверию.

²⁵Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

²⁵Иисус, видя, что сбегается народ, запретил духу нечистому, сказав ему: дух немой и глухой! Я повелеваю тебе, выйди из него и впредь не входи в него.

²⁶І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

²⁶И, вскрикнув и сильно сотрясши его, вышел; и он сделался, как мертвый, так что многие говорили, что он умер.

²⁷Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

²⁷Но Иисус, взяв его за руку, поднял его; и он встал.

²⁸І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

²⁸И как вошел Иисус в дом, ученики Его спрашивали Его наедине: почему мы не могли изгнать его?

²⁹І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

²⁹И сказал им: сей род не может выйти иначе, как от молитвы и поста.

³⁰І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

³⁰Выйдя оттуда, проходили через Галилею; и Он не хотел, чтобы кто узнал.

³¹Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

³¹Ибо учил Своих учеников и говорил им, что Сын Человеческий предан будет в руки человеческие и убьют Его, и, по убиении, в третий день воскреснет.

³²Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

³²Но они не разумели сих слов, а спросить Его боялись.

³³І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

³³Пришел в Капернаум; и когда был в доме, спросил их: о чем дорогою вы рассуждали между собою?

³⁴Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

³⁴Они молчали; потому что дорогою рассуждали между собою, кто больше.

³⁵І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

³⁵И, сев, призвал двенадцать и сказал им: кто хочет быть первым, будь из всех последним и всем слугою.

³⁶І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-

³⁶И, взяв дитя, поставил его посреди них и, обняв его, сказал им:

³⁷Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

³⁷кто примет одно из таких детей во имя Мое, тот принимает Меня; а кто Меня примет, тот не Меня принимает, но Пославшего Меня.

³⁸Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.

³⁸При сем Иоанн сказал: Учитель! мы видели человека, который именем Твоим изгоняет бесов, а не ходит за нами; и запретили ему, потому что не ходит за нами.

³⁹Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

³⁹Иисус сказал: не запрещайте ему, ибо никто, сотворивший чудо именем Моим, не может вскоре злословить Меня.

⁴⁰Хто бо не проти вас, той за вас.

⁴⁰Ибо кто не против вас, тот за вас.

⁴¹Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

⁴¹И кто напоит вас чашею воды во имя Мое, потому что вы Христовы, истинно говорю вам, не потеряет награды своей.

⁴²Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

⁴²А кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесилиему жерновный камень на шею и бросили его в море.

⁴³І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

⁴³И если соблазняет тебя рука твоя, отсеки ее: лучше тебе увечному войти в жизнь, нежели сдвумя руками идти в геенну, в огонь неугасимый,

⁴⁴де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁴где червь их не умирает и огонь не угасает.

⁴⁵І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

⁴⁵И если нога твоя соблазняет тебя, отсеки ее: лучше тебе войти в жизнь хромому, нежели сдвумя ногами быть ввержену в геенну, в огонь неугасимый,

⁴⁶де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

⁴⁶где червь их не умирает и огонь не угасает.

⁴⁷І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

⁴⁷И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его: лучше тебе с одним глазом войти вЦарствие Божие, нежели с двумя глазами быть ввержену в геенну огненную,

⁴⁸де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁸где червь их не умирает и огонь не угасает.

⁴⁹Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

⁴⁹Ибо всякий огнем осолится, и всякая жертва солью осолится.

⁵⁰Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

⁵⁰Соль - добрая вещь ; но ежели соль не солона будет, чем вы ее поправите? Имейте в себе соль, и мир имейте между собою.