¹Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

¹Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:

²Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

²зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.

³Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

³Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?

⁴Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.

⁴Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.

⁵Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

⁵А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,

⁶той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

⁶тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.

⁷Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:

⁷Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:

⁸Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁸приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;

⁹Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

⁹но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.

¹⁰І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

¹⁰И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!

¹¹Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.

¹¹не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то,что выходит из уст, оскверняет человека.

¹²Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

¹²Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?

¹³Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

¹³Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;

¹⁴Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

¹⁴оставьте их: они - слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.

¹⁵Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

¹⁵Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.

¹⁶Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

¹⁶Иисус сказал: неужели и вы еще неразумеете?

¹⁷Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

¹⁷еще ли не понимаете, что все, входящеев уста, проходит в чрево и извергается вон?

¹⁸а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

¹⁸а исходящее из уст - из сердца исходит - сие оскверняет человека,

¹⁹Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

¹⁹ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления -

²⁰Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

²⁰это оскверняет человека; а есть неумытыми руками - не оскверняет человека.

²¹Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

²¹И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.

²²Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

²²И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.

²³Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

²³Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.

²⁴Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

²⁴Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.

²⁵Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.

²⁵А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи!помоги мне.

²⁶Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

²⁶Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.

²⁷А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

²⁷Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.

²⁸Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

²⁸Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.

²⁹І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.

²⁹Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.

³⁰І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

³⁰И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;

³¹так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

³¹так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.

³²Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.

³²Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.

³³І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

³³И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?

³⁴І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

³⁴Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.

³⁵І звелїв народові посідати на землї.

³⁵Тогда велел народу возлечь на землю.

³⁶І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

³⁶И, взяв семь хлебов и рыбы, воздалблагодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.

³⁷І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

³⁷И ели все и насытились; и набралиоставшихся кусков семь корзин полных,

³⁸А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.

³⁸а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.

³⁹І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.

³⁹И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.