¹Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

¹Немощного в вере принимайте без споров о мнениях.

²Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

²Ибо иной уверен, что можно есть все, а немощный ест овощи.

³Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.

³Кто ест, не уничижай того, кто не ест; и кто не ест, не осуждай того, кто ест, потому что Бог принял его.

⁴Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.

⁴Кто ты, осуждающий чужого раба? Перед своим Господом стоит он, или падает. И будет восставлен, ибо силен Бог восставить его.

⁵Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

⁵Иной отличает день от дня, а другой судит о всяком дне равно . Всякий поступай по удостоверению своего ума.

⁶Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

⁶Кто различает дни, для Господа различает; и кто не различает дней, для Господа не различает. Кто ест, для Господа ест, ибо благодарит Бога; и кто не ест, для Господа не ест, и благодарит Бога.

⁷Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

⁷Ибо никто из нас не живет для себя, и никто не умирает для себя;

⁸Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

⁸а живем ли – для Господа живем; умираем ли – для Господа умираем: и потому, живем ли или умираем, - всегда Господни.

⁹На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

⁹Ибо Христос для того и умер, и воскрес, и ожил, чтобы владычествовать и над мертвыми и над живыми.

¹⁰Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

¹⁰А ты что осуждаешь брата твоего? Или и ты, что унижаешь брата твоего? Все мы предстанем на суд Христов.

¹¹Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

¹¹Ибо написано: живу Я, говорит Господь, предо Мною преклонится всякое колено, и всякий язык будет исповедывать Бога.

¹²Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.

¹²Итак каждый из нас за себя даст отчет Богу.

¹³Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

¹³Не станем же более судитьдруг друга, а лучше судите о том, как бы не подавать брату случая к преткновению или соблазну.

¹⁴Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

¹⁴Я знаю и уверен в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого; только почитающемучто-либо нечистым, тому нечисто.

¹⁵Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

¹⁵Если же за пищу огорчается брат твой, то ты уже не по любви поступаешь. Не губитвоею пищею того, за кого Христос умер.

¹⁶Нехай же не ганить ся ваше добре.

¹⁶Да не хулится ваше доброе.

¹⁷Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

¹⁷Ибо Царствие Божие не пища и питие, но праведность и мир и радость во Святом Духе.

¹⁸Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.

¹⁸Кто сим служит Христу, тот угоден Богу и достоин одобрения от людей.

¹⁹Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

¹⁹Итак будем искать того, что служит к миру и ко взаимному назиданию.

²⁰Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнем.

²⁰Ради пищи не разрушай дела Божия. Все чисто, но худо человеку, который ест на соблазн.

²¹Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

²¹Лучше не есть мяса, не пить вина и не делать ничего такого , отчего брат твой претыкается, или соблазняется, или изнемогает.

²²Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв.

²²Ты имеешь веру? имей ее сам в себе, пред Богом. Блажен, кто не осуждает себя в том, что избирает.

²³Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

²³А сомневающийся, если ест, осуждается, потому что не по вере; а все, что не по вере, грех.