1Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.6Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.16Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.26всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?27Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.35І заплакав Ісус,36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ?38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.43се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.48Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.533 того ж дня нарадились, щоб убити Його.54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?57Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.