¹لذلك نحن ايضا اذ لنا سحابة من الشهود مقدار هذه محيطة بنا لنطرح كل ثقل والخطية المحيطة بنا بسهولة ولنحاضر بالصبر في الجهاد الموضوع امامنا

¹Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

²ناظرين الى رئيس الايمان ومكمله يسوع الذي من اجل السرور الموضوع امامه احتمل الصليب مستهينا بالخزي فجلس في يمين عرش الله.

²дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

³فتفكروا في الذي احتمل من الخطاة مقاومة لنفسه مثل هذه لئلا تكلوا وتخوروا في نفوسكم

³Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

⁴لم تقاوموا بعد حتى الدم مجاهدين ضد الخطية

⁴Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

⁵وقد نسيتم الوعظ الذي يخاطبكم كبنين يا ابني لا تحتقر تأديب الرب ولا تخر اذا وبخك.

⁵і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;

⁶لان الذي يحبه الرب يؤدبه ويجلد كل ابن يقبله.

⁶кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."

⁷ان كنتم تحتملون التأديب يعاملكم الله كالبنين. فاي ابن لا يؤدبه ابوه.

⁷Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?

⁸ولكن ان كنتم بلا تأديب قد صار الجميع شركاء فيه فانتم نغول لا بنون.

⁸Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.

⁹ثم قد كان لنا آباء اجسادنا مؤدبين وكنا نهابهم. أفلا نخضع بالأولى جدا لأبي الارواح فنحيا.

⁹Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

¹⁰لان اولئك أدبونا اياما قليلة حسب استحسانهم. واما هذا فلاجل المنفعة لكي نشترك في قداسته.

¹⁰Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

¹¹ولكن كل تأديب في الحاضر لا يرى انه للفرح بل للحزن. واما اخيرا فيعطي الذين يتدربون به ثمر بر للسلام.

¹¹Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

¹²لذلك قوّموا الايادي المسترخية والركب المخلّعة

¹²Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте",

¹³واصنعوا لارجلكم مسالك مستقيمة لكي لا يعتسف الاعرج بل بالحري يشفى.

¹³і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

¹⁴اتبعوا السلام مع الجميع والقداسة التي بدونها لن يرى احد الرب

¹⁴Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

¹⁵ملاحظين لئلا يخيب احد من نعمة الله. لئلا يطلع اصل مرارة ويصنع انزعاجا فيتنجس به كثيرون.

¹⁵наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;

¹⁶لئلا يكون احد زانيا او مستبيحا كعيسو الذي لاجل اكلة واحدة باع بكوريته.

¹⁶щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

¹⁷فانكم تعلمون انه ايضا بعد ذلك لما اراد ان يرث البركة رفض اذ لم يجد للتوبة مكانا مع انه طلبها بدموع

¹⁷Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

¹⁸لانكم لم تأتوا الى جبل ملموس مضطرم بالنار والى ضباب وظلام وزوبعة

¹⁸Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,

¹⁹وهتاف بوق وصوت كلمات استعفى الذين سمعوه من ان تزداد لهم كلمة.

¹⁹і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:

²⁰لانهم لم يحتملوا ما أمر به وان مست الجبل بهيمة ترجم او ترمى بسهم.

²⁰(бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."

²¹وكان المنظر هكذا مخيفا حتى قال موسى انا مرتعب ومرتعد.

²¹І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")

²²بل قد أتيتم الى جبل صهيون والى مدينة الله الحي اورشليم السماوية والى ربوات هم محفل ملائكة

²²А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,

²³وكنيسة ابكار مكتوبين في السموات والى الله ديان الجميع والى ارواح ابرار مكمّلين

²³до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених,

²⁴والى وسيط العهد الجديد يسوع والى دم رشّ يتكلم افضل من هابيل

²⁴і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.

²⁵انظروا ان لا تستعفوا من المتكلم. لانه ان كان اولئك لم ينجوا اذ استعفوا من المتكلم على الارض فبالأولى جدا لا ننجو نحن المرتدين عن الذي من السماء

²⁵Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,

²⁶الذي صوته زعزع الارض حينئذ واما الآن فقد وعد قائلا اني مرة ايضا ازلزل لا الارض فقط بل السماء ايضا.

²⁶котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."

²⁷فقوله مرة ايضا يدل على تغيّر الاشياء المتزعزعة كمصنوعة لكي تبقى التي لا تتزعزع.

²⁷Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

²⁸لذلك ونحن قابلون ملكوتا لا يتزعزع ليكن عندنا شكر به نخدم الله خدمة مرضية بخشوع وتقوى.

²⁸Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом

²⁹لان الهنا نار آكلة

²⁹Бо наш Бог - огонь пожирающий.