¹يعقوب عبد الله والرب يسوع المسيح يهدي السلام الى الاثني عشر سبطا الذين في الشتات

¹Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.

²احسبوه كل فرح يا اخوتي حينما تقعون في تجارب متنوعة

²Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

³عالمين ان امتحان ايمانكم ينشئ صبرا.

³знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

⁴واما الصبر فليكن له عمل تام لكي تكونوا تامّين وكاملين غير ناقصين في شيء.

⁴терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

⁵وانما ان كان احد تعوزه حكمة فليطلب من الله الذي يعطي الجميع بسخاء ولا يعيّر فسيعطى له.

⁵Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

⁶ولكن ليطلب بايمان غير مرتاب البتة لان المرتاب يشبه موجا من البحر تخبطه الريح وتدفعه.

⁶Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.

⁷فلا يظن ذلك الانسان انه ينال شيئا من عند الرب.

⁷Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.

⁸رجل ذو رايين هو متقلقل في جميع طرقه.

⁸Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

⁹وليفتخر الاخ المتضع بارتفاعه.

⁹Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

¹⁰واما الغني فباتضاعه لانه كزهر العشب يزول.

¹⁰а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

¹¹لان الشمس اشرقت بالحرّ فيبّست العشب فسقط زهره وفني جمال منظره. هكذا يذبل الغني ايضا في طرقه.

¹¹Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

¹²طوبى للرجل الذي يحتمل التجربة. لانه اذا تزكى ينال اكليل الحياة الذي وعد به الرب للذين يحبونه

¹²Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

¹³لا يقل احد اذا جرّب اني أجرّب من قبل الله. لان الله غير مجرّب بالشرور وهو لا يجرّب احدا.

¹³Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.

¹⁴ولكن كل واحد يجرّب اذا انجذب وانخدع من شهوته.

¹⁴Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

¹⁵ثم الشهوة اذا حبلت تلد خطية والخطية اذا كملت تنتج موتا.

¹⁵Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

¹⁶لا تضلّوا يا اخوتي الاحباء.

¹⁶Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

¹⁷كل عطية صالحة وكل موهبة تامة هي من فوق نازلة من عند ابي الانوار الذي ليس عنده تغيير ولا ظل دوران.

¹⁷Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

¹⁸شاء فولدنا بكلمة الحق لكي نكون باكورة من خلائقه

¹⁸Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

¹⁹اذا يا اخوتي الاحباء ليكن كل انسان مسرعا في الاستماع مبطئا في التكلم مبطئا في الغضب.

¹⁹Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

²⁰لان غضب الانسان لا يصنع بر الله.

²⁰Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

²¹لذلك اطرحوا كل نجاسة وكثرة شر فاقبلوا بوداعة الكلمة المغروسة القادرة ان تخلّص نفوسكم.

²¹Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

²²ولكن كونوا عاملين بالكلمة لا سامعين فقط خادعين نفوسكم.

²²Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

²³لانه ان كان احد سامعا للكلمة وليس عاملا فذاك يشبه رجلا ناظرا وجه خلقته في مرآة.

²³Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

²⁴فانه نظر ذاته ومضى وللوقت نسي ما هو.

²⁴Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

²⁵ولكن من اطّلع على الناموس الكامل ناموس الحرية وثبت وصار ليس سامعا ناسيا بل عاملا بالكلمة فهذا يكون مغبوطا في عمله.

²⁵Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

²⁶ان كان احد فيكم يظن انه ديّن وهو ليس يلجم لسانه بل يخدع قلبه فديانة هذا باطلة.

²⁶Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

²⁷الديانة الطاهرة النقية عند الله الآب هي هذه افتقاد اليتامى والارامل في ضيقتهم وحفظ الانسان نفسه بلا دنس من العالم

²⁷Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.