¹وكان انسان مريضا وهو لعارز من بيت عنيا من قرية مريم ومرثا اختها.

¹Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.

²وكانت مريم التي كان لعازر اخوها مريضا هي التي دهنت الرب بطيب ومسحت رجليه بشعرها.

²Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

³فارسلت الاختان اليه قائلتين يا سيد هوذا الذي تحبه مريض

³Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.

⁴فلما سمع يسوع قال هذا المرض ليس للموت بل لاجل مجد الله ليتمجد ابن الله به.

⁴Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

⁵وكان يسوع يحب مرثا واختها ولعازر.

⁵Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.

⁶فلما سمع انه مريض مكث حينئذ في الموضع الذي كان فيه يومين.

⁶Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.

⁷ثم بعد ذلك قال لتلاميذه لنذهب الى اليهودية ايضا.

⁷Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.

⁸قال له التلاميذ يا معلّم الآن كان اليهود يطلبون ان يرجموك وتذهب ايضا الى هناك.

⁸Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

⁹اجاب يسوع أليست ساعات النهار اثنتي عشرة. ان كان احد يمشي في النهار لا يعثر لانه ينظر نور هذا العالم.

⁹Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

¹⁰ولكن ان كان احد يمشي في الليل يعثر لان النور ليس فيه.

¹⁰Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

¹¹قال هذا وبعد ذلك قال لهم. لعازر حبيبنا قد نام. لكني اذهب لأوقظه.

¹¹Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

¹²فقال تلاميذه يا سيد ان كان قد نام فهو يشفى.

¹²Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.

¹³وكان يسوع يقول عن موته. وهم ظنوا انه يقول عن رقاد النوم.

¹³Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.

¹⁴فقال لهم يسوع حينئذ علانية لعازر مات.

¹⁴Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

¹⁵وانا افرح لاجلكم اني لم اكن هناك لتؤمنوا. ولكن لنذهب اليه.

¹⁵І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.

¹⁶فقال توما الذي يقال له التوأم للتلاميذ رفقائه لنذهب نحن ايضا لكي نموت معه

¹⁶Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

¹⁷فلما أتى يسوع وجد انه قد صار له اربعة ايام في القبر.

¹⁷Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

¹⁸وكانت بيت عنيا قريبة من اورشليم نحو خمس عشرة غلوة.

¹⁸Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.

¹⁹وكان كثيرون من اليهود قد جاءوا الى مرثا ومريم ليعزوهما عن اخيهما.

¹⁹І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

²⁰فلما سمعت مرثا ان يسوع آت لاقته. واما مريم فاستمرت جالسة في البيت.

²⁰Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.

²¹فقالت مرثا ليسوع يا سيد لو كنت ههنا لم يمت اخي.

²¹Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.

²²لكني الآن ايضا اعلم ان كل ما تطلب من الله يعطيك الله اياه.

²²Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.

²³قال لها يسوع سيقوم اخوك.

²³Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.

²⁴قالت له مرثا انا اعلم انه سيقوم في القيامة في اليوم الاخير.

²⁴Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

²⁵قال لها يسوع انا هو القيامة والحياة. من آمن بي ولو مات فسيحيا.

²⁵Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

²⁶وكل من كان حيّا وآمن بي فلن يموت الى الابد. أتؤمنين بهذا.

²⁶всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

²⁷قالت له نعم يا سيد. انا قد آمنت انك انت المسيح ابن الله الآتي الى العالم

²⁷Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

²⁸ولما قالت هذا مضت ودعت مريم اختها سرّا قائلة المعلّم قد حضر وهو يدعوك.

²⁸І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

²⁹اما تلك فلما سمعت قامت سريعا وجاءت اليه.

²⁹Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.

³⁰ولم يكن يسوع قد جاء الى القرية بل كان في المكان الذي لاقته فيه مرثا.

³⁰Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.

³¹ثم ان اليهود الذين كانوا معها في البيت يعزونها لما رأوا مريم قامت عاجلا وخرجت تبعوها قائلين انها تذهب الى القبر لتبكي هناك.

³¹Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.

³²فمريم لما أتت الى حيث كان يسوع ورأته خرّت عند رجليه قائلة له يا سيد لو كنت ههنا لم يمت اخي.

³²Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.

³³فلما رآها يسوع تبكي واليهود الذين جاءوا معها يبكون انزعج بالروح واضطرب

³³Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

³⁴وقال اين وضعتموه. قالوا له يا سيد تعال وانظر.

³⁴і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.

³⁵بكى يسوع.

³⁵І заплакав Ісус,

³⁶فقال اليهود انظروا كيف كان يحبه.

³⁶Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!

³⁷وقال بعض منهم ألم يقدر هذا الذي فتح عيني الاعمى ان يجعل هذا ايضا لا يموت

³⁷Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ?

³⁸فانزعج يسوع ايضا في نفسه وجاء الى القبر. وكان مغارة وقد وضع عليه حجر.

³⁸Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.

³⁹قال يسوع ارفعوا الحجر. قالت له مرثا اخت الميت يا سيد قد انتن لان له اربعة ايام.

³⁹Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.

⁴⁰قال لها يسوع ألم اقل لك ان آمنت ترين مجد الله.

⁴⁰Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

⁴¹فرفعوا الحجر حيث كان الميت موضوعا ورفع يسوع عينيه الى فوق وقال ايها الآب اشكرك لانك سمعت لي.

⁴¹Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.

⁴²وانا علمت انك في كل حين تسمع لي. ولكن لاجل هذا الجمع الواقف قلت. ليؤمنوا انك ارسلتني.

⁴²Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

⁴³ولما قال هذا صرخ بصوت عظيم لعازر هلم خارجا.

⁴³се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

⁴⁴فخرج الميت ويداه ورجلاه مربوطات باقمطة ووجهه ملفوف بمنديل. فقال لهم يسوع حلّوه ودعوه يذهب

⁴⁴І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

⁴⁵فكثيرون من اليهود الذين جاءوا الى مريم ونظروا ما فعل يسوع آمنوا به.

⁴⁵Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.

⁴⁶واما قوم منهم فمضوا الى الفريسيين وقالوا لهم عما فعل يسوع.

⁴⁶Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.

⁴⁷فجمع رؤساء الكهنة والفريسيون مجمعا وقالوا ماذا نصنع فان هذا الانسان يعمل آيات كثيرة.

⁴⁷Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.

⁴⁸ان تركناه هكذا يؤمن الجميع به فيأتي الرومانيون ويأخذون موضعنا وامّتنا.

⁴⁸Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.

⁴⁹فقال لهم واحد منهم. وهو قيافا. كان رئيسا للكهنة في تلك السنة. انتم لستم تعرفون شيئا.

⁴⁹Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,

⁵⁰ولا تفكرون انه خير لنا ان يموت انسان واحد عن الشعب ولا تهلك الامة كلها.

⁵⁰і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.

⁵¹ولم يقل هذا من نفسه بل اذ كان رئيسا للكهنة في تلك السنة تنبأ ان يسوع مزمع ان يموت عن الامّة.

⁵¹Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,

⁵²وليس عن الامة فقط بل ليجمع ابناء الله المتفرقين الى واحد

⁵²і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

⁵³فمن ذلك اليوم تشاوروا ليقتلوه.

⁵³3 того ж дня нарадились, щоб убити Його.

⁵⁴فلم يكن يسوع ايضا يمشي بين اليهود علانية بل مضى من هناك الى الكورة القريبة من البرية الى مدينة يقال لها افرايم ومكث هناك مع تلاميذه.

⁵⁴Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.

⁵⁵وكان فصح اليهود قريبا. فصعد كثيرون من الكور الى اورشليم قبل الفصح ليطهروا انفسهم.

⁵⁵Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.

⁵⁶فكانوا يطلبون يسوع ويقولون فيما بينهم وهم واقفون في الهيكل ماذا تظنون. هل هو لا يأتي الى العيد.

⁵⁶Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?

⁵⁷وكان ايضا رؤساء الكهنة والفريسيون قد اصدروا امرا انه ان عرف احد اين هو فليدل عليه لكي يمسكوه

⁵⁷Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.