¹ثم قبل الفصح بستة ايام أتى يسوع الى بيت عنيا حيث كان لعازر الميت الذي اقامه من الاموات.

¹Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.

²فصنعوا له هناك عشاء. وكانت مرثا تخدم واما لعازر فكان احد المتكئين معه.

²Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.

³فاخذت مريم منا من طيب ناردين خالص كثير الثمن ودهنت قدمي يسوع ومسحت قدميه بشعرها. فامتلأ البيت من رائحة الطيب.

³Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.

⁴فقال واحد من تلاميذه وهو يهوذا سمعان الاسخريوطي المزمع ان يسلمه

⁴Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.

⁵لماذا لم يبع هذا الطيب بثلاث مئة دينار ويعط للفقراء.

⁵Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?

⁶قال هذا ليس لانه كان يبالي بالفقراء بل لانه كان سارقا وكان الصندوق عنده وكان يحمل ما يلقى فيه.

⁶Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.

⁷فقال يسوع اتركوها. انها ليوم تكفيني قد حفظته.

⁷Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.

⁸لان الفقراء معكم في كل حين. واما انا فلست معكم في كل حين

⁸Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.

⁹فعلم جمع كثير من اليهود انه هناك فجاءوا ليس لاجل يسوع فقط بل لينظروا ايضا لعازر الذي اقامه من الاموات.

⁹Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.

¹⁰فتشاور رؤساء الكهنة ليقتلوا لعازر ايضا.

¹⁰Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;

¹¹لان كثيرين من اليهود كانوا بسببه يذهبون ويؤمنون بيسوع

¹¹бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.

¹²وفي الغد سمع الجمع الكثير الذي جاء الى العيد ان يسوع آت الى اورشليم.

¹²Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,

¹³فأخذوا سعوف النخل وخرجوا للقائه وكانوا يصرخون أوصنّا مبارك الآتي باسم الرب ملك اسرائيل.

¹³побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

¹⁴ووجد يسوع جحشا فجلس عليه كما هو مكتوب

¹⁴Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:

¹⁵لا تخافي يا ابنة صهيون. هوذا ملكك يأتي جالسا على جحش اتان.

¹⁵Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

¹⁶وهذه الامور لم يفهمها تلاميذه اولا. ولكن لما تمجد يسوع حينئذ تذكروا ان هذه كانت مكتوبة عنه وانهم صنعوا هذه له.

¹⁶Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.

¹⁷وكان الجمع الذي معه يشهد انه دعا لعازر من القبر واقامه من الاموات.

¹⁷Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.

¹⁸لهذا ايضا لاقاه الجمع لانهم سمعوا انه كان قد صنع هذه الآية.

¹⁸Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.

¹⁹فقال الفريسيون بعضهم لبعض انظروا. انكم لا تنفعون شيئا. هوذا العالم قد ذهب وراءه

¹⁹Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!

²⁰وكان اناس يونانيون من الذين صعدوا ليسجدوا في العيد.

²⁰Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.

²¹فتقدم هؤلاء الى فيلبس الذي من بيت صيدا الجليل وسألوه قائلين يا سيد نريد ان نرى يسوع.

²¹Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.

²²فأتى فيلبس وقال لاندراوس ثم قال اندراوس وفيلبس ليسوع.

²²Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

²³واما يسوع فاجابهما قائلا قد أتت الساعة ليتمجد ابن الانسان.

²³Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

²⁴الحق الحق اقول لكم ان لم تقع حبة الحنطة في الارض وتمت فهي تبقى وحدها. ولكن ان ماتت تأتي بثمر كثير.

²⁴Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.

²⁵من يحب نفسه يهلكها ومن يبغض نفسه في هذا العالم يحفظها الى حياة ابدية.

²⁵Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її.

²⁶ان كان احد يخدمني فليتبعني . ‎ وحيث اكون انا هناك ايضا يكون خادمي. وان كان احد يخدمني يكرمه الآب.

²⁶Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

²⁷الآن نفسي قد اضطربت. وماذا اقول. ايها الآب نجني من هذه الساعة. ولكن لاجل هذا أتيت الى هذه الساعة.

²⁷Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.

²⁸ايها الآب مجد اسمك. فجاء صوت من السماء مجدت وامجد ايضا.

²⁸Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

²⁹فالجمع الذي كان واقفا وسمع قال قد حدث رعد. وآخرون قالوا قد كلمه ملاك.

²⁹Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.

³⁰اجاب يسوع وقال ليس من اجلي صار هذا الصوت بل من اجلكم.

³⁰Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

³¹الآن دينونة هذا العالم. الآن يطرح رئيس هذا العالم خارجا.

³¹Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.

³²وانا ان ارتفعت عن الارض اجذب اليّ الجميع.

³²І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

³³قال هذا مشيرا الى اية ميتة كان مزمعا ان يموت.

³³Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

³⁴فاجابه الجمع نحن سمعنا من الناموس ان المسيح يبقى الى الابد. فكيف تقول انت انه ينبغي ان يرتفع ابن الانسان. من هو هذا ابن الانسان.

³⁴Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?

³⁵فقال لهم يسوع النور معكم زمانا قليلا بعد. فسيروا ما دام لكم النور لئلا يدرككم الظلام. والذي يسير في الظلام لا يعلم الى اين يذهب.

³⁵Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

³⁶ما دام لكم النور آمنوا بالنور لتصيروا ابناء النور. تكلم يسوع بهذا ثم مضى واختفى عنهم

³⁶Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.

³⁷ومع انه كان قد صنع امامهم آيات هذا عددها لم يؤمنوا به.

³⁷Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,

³⁸ليتم قول اشعياء النبي الذي قاله يا رب من صدق خبرنا ولمن استعلنت ذراع الرب.

³⁸щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?

³⁹لهذا لم يقدروا ان يؤمنوا. لان اشعياء قال ايضا.

³⁹Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:

⁴⁰قد أعمى عيونهم واغلظ قلوبهم لئلا يبصروا بعيونهم ويشعروا بقلوبهم ويرجعوا فاشفيهم.

⁴⁰Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

⁴¹قال اشعياء هذا حين رأى مجده وتكلم عنه.

⁴¹Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.

⁴²ولكن مع ذلك آمن به كثيرون من الرؤساء ايضا غير انهم لسبب الفريسيين لم يعترفوا به لئلا يصيروا خارج المجمع.

⁴²Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.

⁴³لانهم احبوا مجد الناس اكثر من مجد الله

⁴³Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

⁴⁴فنادى يسوع وقال. الذي يؤمن بي ليس يؤمن بي بل بالذي ارسلني.

⁴⁴Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене.

⁴⁵والذي يراني يرى الذي ارسلني.

⁴⁵І хто видить мене, видить Пославшого мене.

⁴⁶انا قد جئت نورا الى العالم حتى كل من يؤمن بي لا يمكث في الظلمة.

⁴⁶Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.

⁴⁷وان سمع احد كلامي ولم يؤمن فانا لا ادينه. لاني لم آت لادين العالم بل لاخلّص العالم.

⁴⁷І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

⁴⁸من رذلني ولم يقبل كلامي فله من يدينه. الكلام الذي تكلمت به هو يدينه في اليوم الاخير.

⁴⁸Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

⁴⁹لاني لم اتكلم من نفسي لكن الآب الذي ارسلني هو اعطاني وصية ماذا اقول وبماذا اتكلم.

⁴⁹Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

⁵⁰وانا اعلم ان وصيته هي حياة ابدية. فما اتكلم انا به فكما قال لي الآب هكذا اتكلم

⁵⁰І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.