¹وبعد هذا كان عيد لليهود فصعد يسوع الى اورشليم.

¹Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.

²وفي اورشليم عند باب الضان بركة يقال لها بالعبرانية بيت حسدا لها خمسة اروقة.

²У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

³في هذه كان مضطجعا جمهور كثير من مرضى وعمي وعرج وعسم يتوقعون تحريك الماء.

³В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

⁴لان ملاكا كان ينزل احيانا في البركة ويحرك الماء. فمن نزل اولا بعد تحريك الماء كان يبرأ من اي مرض اعتراه.

⁴Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

⁵وكان هناك انسان به مرض منذ ثمان وثلاثين سنة.

⁵Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

⁶هذا رآه يسوع مضطجعا وعلم ان له زمانا كثيرا فقال له اتريد ان تبرأ.

⁶Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

⁷اجابه المريض يا سيد ليس لي انسان يلقيني في البركة متى تحرك الماء. بل بينما انا آت ينزل قدامي آخر.

⁷Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

⁸قال له يسوع قم. احمل سريرك وامش.

⁸Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

⁹فحالا برئ الانسان وحمل سريره ومشى. وكان في ذلك اليوم سبت

⁹зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

¹⁰فقال اليهود للذي شفي انه سبت. لا يحلّ لك ان تحمل سريرك.

¹⁰І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

¹¹اجابهم ان الذي ابرأني هو قال لي احمل سريرك وامش.

¹¹Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

¹²فسألوه من هو الانسان الذي قال لك احمل سريرك وامش.

¹²Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

¹³اما الذي شفي فلم يكن يعلم من هو. لان يسوع اعتزل. اذ كان في الموضع جمع.

¹³Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

¹⁴بعد ذلك وجده يسوع في الهيكل وقال له ها انت قد برئت. فلا تخطئ ايضا لئلا يكون لك اشرّ.

¹⁴Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁵فمضى الانسان واخبر اليهود ان يسوع هو الذي ابرأه.

¹⁵Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

¹⁶ولهذا كان اليهود يطردون يسوع ويطلبون ان يقتلوه لانه عمل هذا في سبت.

¹⁶За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

¹⁷فاجابهم يسوع ابي يعمل حتى الآن وانا اعمل.

¹⁷Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

¹⁸فمن اجل هذا كان اليهود يطلبون اكثر ان يقتلوه. لانه لم ينقض السبت فقط بل قال ايضا ان الله ابوه معادلا نفسه بالله

¹⁸За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁹فاجاب يسوع وقال لهم الحق الحق اقول لكم لا يقدر الابن ان يعمل من نفسه شيئا الا ما ينظر الآب يعمل. لان مهما عمل ذاك فهذا يعمله الابن كذلك.

¹⁹Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

²⁰لان الآب يحب الابن ويريه جميع ما هو يعمله. وسيريه اعمالا اعظم من هذه لتتعجبوا انتم.

²⁰Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

²¹لانه كما ان الآب يقيم الاموات ويحيي كذلك الابن ايضا يحيي من يشاء.

²¹Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²²لان الآب لا يدين احدا بل قد اعطى كل الدينونة للابن.

²²Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

²³لكي يكرم الجميع الابن كما يكرمون الآب. من لا يكرم الابن لا يكرم الآب الذي ارسله

²³щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²⁴الحق الحق اقول لكم ان من يسمع كلامي ويؤمن بالذي ارسلني فله حياة ابدية ولا يأتي الى دينونة بل قد انتقل من الموت الى الحياة.

²⁴Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵الحق الحق اقول لكم انه تأتي ساعة وهي الآن حين يسمع الاموات صوت ابن الله والسامعون يحيون.

²⁵Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶لانه كما ان الآب له حياة في ذاته كذلك اعطى الابن ايضا ان تكون له حياة في ذاته.

²⁶Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷واعطاه سلطانا ان يدين ايضا لانه ابن الانسان.

²⁷і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸لا تتعجبوا من هذا. فانه تأتي ساعة فيها يسمع جميع الذين في القبور صوته.

²⁸Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹فيخرج الذين فعلوا الصالحات الى قيامة الحياة والذين عملوا السيّآت الى قيامة الدينونة.

²⁹і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰انا لا اقدر ان افعل من نفسي شيئا. كما اسمع ادين ودينونتي عادلة لاني لا اطلب مشيئتي بل مشيئة الآب الذي ارسلني

³⁰Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³¹ان كنت اشهد لنفسي فشهادتي ليست حقا.

³¹Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³²الذي يشهد لي هو آخر وانا اعلم ان شهادته التي يشهدها لي هي حق.

³²Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³³انتم ارسلتم الى يوحنا فشهد للحق.

³³Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

³⁴وانا لا اقبل شهادة من انسان. ولكني اقول هذا لتخلصوا انتم.

³⁴Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁵كان هو السراج الموقد المنير وانتم اردتم ان تبتهجوا بنوره ساعة.

³⁵Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.

³⁶واما انا فلي شهادة اعظم من يوحنا. لان الاعمال التي اعطاني الآب لاكمّلها هذه الاعمال بعينها التي انا اعملها هي تشهد لي ان الآب قد ارسلني.

³⁶Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

³⁷والآب نفسه الذي ارسلني يشهد لي. لم تسمعوا صوته قط ولا ابصرتم هيئته.

³⁷І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

³⁸وليست لكم كلمته ثابتة فيكم. لان الذي ارسله هو لستم انتم تؤمنون به.

³⁸і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

³⁹فتشوا الكتب لانكم تظنون ان لكم فيها حياة ابدية. وهي التي تشهد لي.

³⁹Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.

⁴⁰ولا تريدون ان تأتوا اليّ لتكون لكم حياة

⁴⁰Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴¹مجدا من الناس لست اقبل.

⁴¹Чести від людей не приймаю.

⁴²ولكني قد عرفتكم ان ليست لكم محبة الله في انفسكم.

⁴²Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

⁴³انا قد أتيت باسم ابي ولستم تقبلونني. ان أتى آخر باسم نفسه فذلك تقبلونه.

⁴³Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

⁴⁴كيف تقدرون ان تؤمنوا وانتم تقبلون مجدا بعضكم من بعض. والمجد الذي من الاله الواحد لستم تطلبونه

⁴⁴Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

⁴⁵لا تظنوا اني اشكوكم الى الآب. يوجد الذي يشكوكم وهو موسى الذي عليه رجاؤكم.

⁴⁵Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

⁴⁶لانكم لو كنتم تصدقون موسى لكنتم تصدقونني لانه هو كتب عني.

⁴⁶Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

⁴⁷فان كنتم لستم تصدقون كتب ذاك فكيف تصدقون كلامي

⁴⁷Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?