¹اما يسوع فمضى الى جبل الزيتون

¹Ісус же пійшов на гору Оливну.

²ثم حضر ايضا الى الهيكل في الصبح وجاء اليه جميع الشعب فجلس يعلّمهم.

²Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.

³وقدم اليه الكتبة والفريسيون امرأة أمسكت في زنا. ولما اقاموها في الوسط

³Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,

⁴قالوا له يا معلّم هذه المرأة أمسكت وهي تزني في ذات الفعل.

⁴кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.

⁵وموسى في الناموس اوصانا ان مثل هذه ترجم. فماذا تقول انت.

⁵В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?

⁶قالوا هذا ليجربوه لكي يكون لهم ما يشتكون به عليه. واما يسوع فانحنى الى اسفل وكان يكتب باصبعه على الارض.

⁶Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.

⁷ولما استمروا يسألونه انتصب وقال لهم من كان منكم بلا خطية فليرمها اولا بحجر.

⁷Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.

⁸ثم انحنى ايضا الى اسفل وكان يكتب على الارض.

⁸І, знов, схилившись до долу, писав по землї.

⁹واما هم فلما سمعوا وكانت ضمائرهم تبكّتهم خرجوا واحدا فواحدا مبتدئين من الشيوخ الى الآخرين. وبقي يسوع وحده والمرأة واقفة في الوسط.

⁹Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.

¹⁰فلما انتصب يسوع ولم ينظر احدا سوى المرأة قال لها يا امرأة اين هم اولئك المشتكون عليك. أما دانك احد.

¹⁰Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?

¹¹فقالت لا احد يا سيد. فقال لها يسوع ولا انا ادينك. اذهبي ولا تخطئي ايضا

¹¹Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

¹²ثم كلمهم يسوع ايضا قائلا انا هو نور العالم. من يتبعني فلا يمشي في الظلمة بل يكون له نور الحياة.

¹²Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

¹³فقال له الفريسيون انت تشهد لنفسك شهادتك ليست حقا.

¹³Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве.

¹⁴اجاب يسوع وقال لهم وان كنت اشهد لنفسي فشهادتي حق لاني اعلم من اين أتيت والى اين اذهب. واما انتم فلا تعلمون من اين آتي ولا الى اين اذهب.

¹⁴Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду.

¹⁵انتم حسب الجسد تدينون. اما انا فلست ادين احدا.

¹⁵Ви по тілу судите; я не суджу нікого.

¹⁶وان كنت انا ادين فدينونتي حق لاني لست وحدي بل انا والآب الذي ارسلني.

¹⁶Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.

¹⁷وايضا في ناموسكم مكتوب ان شهادة رجلين حق.

¹⁷І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.

¹⁸انا هو الشاهد لنفسي ويشهد لي الآب الذي ارسلني.

¹⁸Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.

¹⁹فقالوا له اين هو ابوك. اجاب يسوع لستم تعرفونني انا ولا ابي. لو عرفتموني لعرفتم ابي ايضا

¹⁹Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.

²⁰هذا الكلام قاله يسوع في الخزانة وهو يعلّم في الهيكل. ولم يمسكه احد لان ساعته لم تكن قد جاءت بعد

²⁰Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.

²¹قال لهم يسوع ايضا انا امضي وستطلبونني وتموتون في خطيتكم. حيث امضي انا لا تقدرون انتم ان تأتوا.

²¹Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших$$ Куди ж я йду, ви не можете йти.

²²فقال اليهود ألعله يقتل نفسه حتى يقول حيث امضي انا لا تقدرون انتم ان تأتوا.

²²Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?

²³فقال لهم انتم من اسفل. اما انا فمن فوق. انتم من هذا العالم. اما انا فلست من هذا العالم.

²³І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.

²⁴فقلت لكم انكم تموتون في خطاياكم. لانكم ان لم تؤمنوا اني انا هو تموتون في خطاياكم.

²⁴Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

²⁵فقالوا له من انت. فقال لهم يسوع انا من البدء ما اكلمكم ايضا به.

²⁵Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам.

²⁶ان لي اشياء كثيرة اتكلم واحكم بها من نحوكم. لكن الذي ارسلني هو حق. وانا ما سمعته منه فهذا اقوله للعالم.

²⁶Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.

²⁷ولم يفهموا انه كان يقول لهم عن الآب.

²⁷Не розуміли, що про Отця їм глаголе.

²⁸فقال لهم يسوع متى رفعتم ابن الانسان فحينئذ تفهمون اني انا هو ولست افعل شيئا من نفسي بل اتكلم بهذا كما علّمني ابي.

²⁸Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.

²⁹والذي ارسلني هو معي ولم يتركني الآب وحدي لاني في كل حين افعل ما يرضيه

²⁹І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому.

³⁰وبينما هو يتكلم بهذا آمن به كثيرون.

³⁰Як се Він промовляв, многі увірували в Него.

³¹فقال يسوع لليهود الذين آمنوا به انكم ان ثبتم في كلامي فبالحقيقة تكونون تلاميذي

³¹Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,

³²وتعرفون الحق والحق يحرركم.

³²і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

³³اجابوه اننا ذرية ابراهيم ولم نستعبد لاحد قط. كيف تقول انت انكم تصيرون احرارا.

³³Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

³⁴اجابهم يسوع الحق الحق اقول لكم ان كل من يعمل الخطية هو عبد للخطية.

³⁴Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.

³⁵والعبد لا يبقى في البيت الى الابد. اما الابن فيبقى الى الابد.

³⁵Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку.

³⁶فان حرركم الابن فبالحقيقة تكونون احرارا.

³⁶Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.

³⁷انا عالم انكم ذرية ابراهيم. لكنكم تطلبون ان تقتلوني لان كلامي لا موضع له فيكم.

³⁷Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.

³⁸انا اتكلم بما رأيت عند ابي. وانتم تعملون ما رأيتم عند ابيكم.

³⁸Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

³⁹اجابوا وقالوا له ابونا هو ابراهيم. قال لهم يسوع لو كنتم اولاد ابراهيم لكنتم تعملون اعمال ابراهيم.

³⁹Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.

⁴⁰ولكنكم الآن تطلبون ان تقتلوني وانا انسان قد كلمكم بالحق الذي سمعه من الله. هذا لم يعمله ابراهيم.

⁴⁰Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

⁴¹انتم تعملون اعمال ابيكم. فقالوا له اننا لم نولد من زنا. لنا اب واحد وهو الله.

⁴¹Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.

⁴²فقال لهم يسوع لو كان الله اباكم لكنتم تحبونني لاني خرجت من قبل الله وأتيت. لاني لم آت من نفسي بل ذاك ارسلني.

⁴²Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.

⁴³لماذا لا تفهمون كلامي. لانكم لا تقدرون ان تسمعوا قولي.

⁴³Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.

⁴⁴انتم من اب هو ابليس وشهوات ابيكم تريدون ان تعملوا. ذاك كان قتالا للناس من البدء ولم يثبت في الحق لانه ليس فيه حق. متى تكلم بالكذب فانما يتكلم مما له لانه كذاب وابو الكذاب.

⁴⁴Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

⁴⁵واما انا فلأني اقول الحق لستم تؤمنون بي.

⁴⁵А що я правду глаголю, не віруєте менї.

⁴⁶من منكم يبكّتني على خطية. فان كنت اقول الحق فلماذا لستم تؤمنون بي.

⁴⁶Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї?

⁴⁷الذي من الله يسمع كلام الله لذلك انتم لستم تسمعون لانكم لستم من الله

⁴⁷Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

⁴⁸فاجاب اليهود وقالوا له ألسنا نقول حسنا انك سامري وبك شيطان.

⁴⁸Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?

⁴⁹اجاب يسوع انا ليس بي شيطان لكني اكرم ابي وانتم تهينونني.

⁴⁹Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.

⁵⁰انا لست اطلب مجدي. يوجد من يطلب ويدين.

⁵⁰Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.

⁵¹الحق الحق اقول لكم ان كان احد يحفظ كلامي فلن يرى الموت الى الابد.

⁵¹Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.

⁵²فقال له اليهود الآن علمنا ان بك شيطانا. قد مات ابراهيم والانبياء. وانت تقول ان كان احد يحفظ كلامي فلن يذوق الموت الى الابد.

⁵²Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.

⁵³ألعلك اعظم من ابينا ابراهيم الذي مات. والانبياء ماتوا. من تجعل نفسك.

⁵³Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ?

⁵⁴اجاب يسوع ان كنت امجد نفسي فليس مجدي شيئا. ابي هو الذي يمجدني الذي تقولون انتم انه الهكم

⁵⁴Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.

⁵⁵ولستم تعرفونه. واما انا فاعرفه. وان قلت اني لست اعرفه اكون مثلكم كاذبا. لكني اعرفه واحفظ قوله.

⁵⁵не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

⁵⁶ابوكم ابراهيم تهلل بان يرى يومي فرأى وفرح.

⁵⁶Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.

⁵⁷فقال له اليهود ليس لك خمسون سنة بعد. أفرأيت ابراهيم.

⁵⁷Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?

⁵⁸قال لهم يسوع الحق الحق اقول لكم قبل ان يكون ابراهيم انا كائن.

⁵⁸Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

⁵⁹فرفعوا حجارة ليرجموه. اما يسوع فاختفى وخرج من الهيكل مجتازا في وسطهم ومضى هكذا

⁵⁹Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.