1وقرب عيد الفطر الذي يقال له الفصح.
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2وكان رؤساء الكهنة والكتبة يطلبون كيف يقتلونه. لانهم خافوا الشعب
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3فدخل الشيطان في يهوذا الذي يدعى الاسخريوطي وهو من جملة الاثني عشر.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4فمضى وتكلم مع رؤساء الكهنة وقواد الجند كيف يسلمه اليهم.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5ففرحوا وعاهدوه ان يعطوه فضة.
5І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6فواعدهم. وكان يطلب فرصة ليسلمه اليهم خلوا من جمع
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7وجاء يوم الفطير الذي كان ينبغي ان يذبح فيه الفصح.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8فارسل بطرس ويوحنا قائلا اذهبا واعدّا لنا الفصح لناكل.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9فقالا له اين تريد ان نعدّ.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10فقال لهما اذا دخلتما المدينة يستقبلكما انسان حامل جرة ماء. اتبعاه الى البيت حيث يدخل
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11وقولا لرب البيت يقول لك المعلّم اين المنزل حيث آكل الفصح مع تلاميذي.
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12فذاك يريكما عليّة كبيرة مفروشة. هناك اعدا.
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13فانطلقا ووجدا كما قال لهما. فاعدّا الفصح
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14ولما كانت الساعة اتكأ والاثنا عشر رسولا معه.
14І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15وقال لهم شهوة اشتهيت ان آكل هذا الفصح معكم قبل ان اتألم.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16لاني اقول لكم اني لا آكل منه بعد حتى يكمل في ملكوت الله.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.
17ثم تناول كاسا وشكر وقال خذوا هذه واقتسموها بينكم.
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18لاني اقول لكم اني لا اشرب من نتاج الكرمة حتى يأتي ملكوت الله.
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19واخذ خبزا وشكر وكسر واعطاهم قائلا هذا هو جسدي الذي يبذل عنكم. اصنعوا هذا لذكري.
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20وكذلك الكاس ايضا بعد العشاء قائلا هذه الكاس هي العهد الجديد بدمي الذي يسفك عنكم.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21ولكن هوذا يد الذي يسلمني هي معي على المائدة.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22وابن الانسان ماض كما هو محتوم. ولكن ويل لذلك الانسان الذي يسلمه.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23فابتدأوا يتساءلون فيما بينهم من ترى منهم هو المزمع ان يفعل هذا
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24وكانت بينهم ايضا مشاجرة من منهم يظن انه يكون اكبر.
24Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25فقال لهم. ملوك الامم يسودونهم والمتسلطون عليهم يدعون محسنين.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26واما انتم فليس هكذا. بل الكبير فيكم ليكن كالاصغر. والمتقدم كالخادم.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27لان من هو اكبر. الذي يتكئ ام الذي يخدم. أليس الذي يتكئ. ولكني انا بينكم كالذي يخدم.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28انتم الذين ثبتوا معي في تجاربي.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29وانا اجعل لكم كما جعل لي ابي ملكوتا.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30لتأكلوا وتشربوا على مائدتي في ملكوتي وتجلسوا على كراسي تدينون اسباط اسرائيل الاثني عشر
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31وقال الرب سمعان سمعان هوذا الشيطان طلبكم لكي يغربلكم كالحنطة.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32ولكني طلبت من اجلك لكي لا يفنى ايمانك. وانت متى رجعت ثبت اخوتك.
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33فقال له يا رب اني مستعد ان امضي معك حتى الى السجن والى الموت.
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34فقال اقول لك يا بطرس لا يصيح الديك اليوم قبل ان تنكر ثلاث مرات انك تعرفني
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35ثم قال لهم حين ارسلتكم بلا كيس ولا مزود ولا احذية هل اعوزكم شيء. فقالوا لا.
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36فقال لهم لكن الآن من له كيس فليأخذه ومزود كذلك. ومن ليس له فليبع ثوبه ويشتر سيفا.
36Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37لاني اقول لكم انه ينبغي ان يتم فيّ ايضا هذا المكتوب وأحصي مع اثمة. لان ما هو من جهتي له انقضاء.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38فقالوا يا رب هوذا هنا سيفان. فقال لهم يكفي
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39وخرج ومضى كالعادة الى جبل الزيتون. وتبعه ايضا تلاميذه.
39І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40ولما صار الى المكان قال لهم صلّوا لكي لا تدخلوا في تجربة.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41وانفصل عنهم نحو رمية حجر وجثا على ركبتيه وصلّى
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42قائلا يا ابتاه ان شئت ان تجيز عني هذه الكاس. ولكن لتكن لا ارادتي بل ارادتك.
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43وظهر له ملاك من السماء يقويه.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44واذ كان في جهاد كان يصلّي باشد لجاجة وصار عرقه كقطرات دم نازلة على الارض.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45ثم قام من الصلاة وجاء الى تلاميذه فوجدهم نياما من الحزن.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46فقال لهم لماذا انتم نيام. قوموا وصلّوا لئلا تدخلوا في تجربة
46і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47وبينما هو يتكلم اذا جمع والذي يدعى يهوذا احد الاثني عشر يتقدمهم فدنا من يسوع ليقبله.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48فقال له يسوع يا يهوذا أبقبلة تسلم ابن الانسان.
48Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49فلما رأى الذين حوله ما يكون قالوا يا رب انضرب بالسيف.
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50وضرب واحد منهم عبد رئيس الكهنة فقطع اذنه اليمنى.
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51فاجاب يسوع وقال دعوا الى هذا. ولمس اذنه وابرأها
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52ثم قال يسوع لرؤساء الكهنة وقواد جند الهيكل والشيوخ المقبلين عليه. كانه على لص خرجتم بسيوف وعصي.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53اذ كنت معكم كل يوم في الهيكل لم تمدوا عليّ الايادي. ولكن هذه ساعتكم وسلطان الظلمة
53Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54فأخذوه وساقوه وادخلوه الى بيت رئيس الكهنة واما بطرس فتبعه من بعيد.
54Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55ولما اضرموا نارا في وسط الدار وجلسوا معا جلس بطرس بينهم.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56فرأته جارية جالسا عند النار فتفرست فيه وقالت وهذا كان معه.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57فانكره قائلا لست اعرفه يا امرأة.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58وبعد قليل رآه آخر وقال وانت منهم. فقال بطرس يا انسان لست انا.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59ولما مضى نحو ساعة واحدة اكّد آخر قائلا بالحق ان هذا ايضا كان معه لانه جليلي ايضا.
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60فقال بطرس يا انسان لست اعرف ما تقول. وفي الحال بينما هو يتكلم صاح الديك.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61فالتفت الرب ونظر الى بطرس. فتذكر بطرس كلام الرب كيف قال له انك قبل ان يصيح الديك تنكرني ثلاث مرات.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62فخرج بطرس الى خارج وبكى بكاء مرا
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63والرجال الذين كانوا ضابطين يسوع كانوا يستهزئون به وهم يجلدونه.
63А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.
64وغطوه وكانوا يضربون وجهه ويسألونه قائلين تنبأ. من هو الذي ضربك.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65واشياء أخر كثيرة كانوا يقولون عليه مجدفين
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66ولما كان النهار اجتمعت مشيخة الشعب رؤساء الكهنة والكتبة واصعدوه الى مجمعهم
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67قائلين ان كنت انت المسيح فقل لنا. فقال لهم ان قلت لكم لا تصدقون.
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68وان سألت لا تجيبونني ولا تطلقونني.
68воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69منذ الآن يكون ابن الانسان جالسا عن يمين قوّة الله.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70فقال الجميع أفانت ابن الله. فقال لهم انتم تقولون اني انا هو.
70І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71فقالوا ما حاجتنا بعد الى شهادة لاننا نحن سمعنا من فمه
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.