¹ثم في اول الاسبوع اول الفجر أتين الى القبر حاملات الحنوط الذي أعددنه ومعهنّ اناس.

¹Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

²فوجدن الحجر مدحرجا عن القبر.

²Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

³فدخلن ولم يجدن جسد الرب يسوع.

³І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

⁴وفيما هنّ محتارات في ذلك اذا رجلان وقفا بهنّ بثياب براقة.

⁴І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

⁵واذ كنّ خائفات ومنكسات وجوههنّ الى الارض قالا لهنّ. لماذا تطلبن الحي بين الاموات.

⁵Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

⁶ليس هو ههنا لكنه قام. اذكرن كيف كلمكنّ وهو بعد في الجليل

⁶Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

⁷قائلا انه ينبغي ان يسلّم ابن الانسان في ايدي اناس خطاة ويصلب وفي اليوم الثالث يقوم.

⁷глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

⁸فتذكرن كلامه.

⁸І згадали слова Його,

⁹ورجعن من القبر واخبرن الاحد عشر وجميع الباقين بهذا كله.

⁹і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

¹⁰وكانت مريم المجدلية ويونّا ومريم ام يعقوب والباقيات معهنّ اللواتي قلن هذا للرسل.

¹⁰Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

¹¹فتراءى كلامهنّ لهم كالهذيان ولم يصدقوهنّ.

¹¹І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹²فقام بطرس وركض الى القبر فانحنى ونظر الاكفان موضوعة وحدها فمضى متعجبا في نفسه مما كان

¹²Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹³واذا اثنان منهم كانا منطلقين في ذلك اليوم الى قرية بعيدة عن اورشليم ستين غلوة اسمها عمواس.

¹³І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹⁴وكانا يتكلمان بعضهما مع بعض عن جميع هذه الحوادث.

¹⁴І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁵وفيما هما يتكلمان ويتحاوران اقترب اليهما يسوع نفسه وكان يمشي معهما.

¹⁵І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁶ولكن أمسكت اعينهما عن معرفته.

¹⁶Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁷فقال لهما ما هذا الكلام الذي تتطارحان به وانتما ماشيان عابسين.

¹⁷Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁸فاجاب احدهما الذي اسمه كليوباس وقال له هل انت متغرب وحدك في اورشليم ولم تعلم الامور التي حدثت فيها في هذه الايام.

¹⁸Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹فقال لهما وما هي. فقالا المختصة بيسوع الناصري الذي كان انسانا نبيا مقتدرا في الفعل والقول امام الله وجميع الشعب.

¹⁹І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰كيف اسلمه رؤساء الكهنة وحكامنا لقضاء الموت وصلبوه.

²⁰як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²¹ونحن كنا نرجو انه هو المزمع ان يفدي اسرائيل. ولكن مع هذا كله اليوم له ثلاثة ايام منذ حدث ذلك.

²¹Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²²بل بعض النساء منا حيرننا اذ كنّ باكرا عند القبر.

²²тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²³ولما لم يجدن جسده أتين قائلات انهنّ رأين منظر ملائكة قالوا انه حيّ.

²³і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴ومضى قوم من الذين معنا الى القبر فوجدوا هكذا كما قالت ايضا النساء واما هو فلم يروه.

²⁴І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵فقال لهما ايها الغبيان والبطيئا القلوب في الايمان بجميع ما تكلم به الانبياء.

²⁵І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶أما كان ينبغي ان المسيح يتألم بهذا ويدخل الى مجده.

²⁶Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷ثم ابتدأ من موسى ومن جميع الانبياء يفسر لهما الأمور المختصة به في جميع الكتب

²⁷І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁸ثم اقتربوا الى القرية التي كانا منطلقين اليها وهو تظاهر كانه منطلق الى مكان ابعد.

²⁸І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁹فالزماه قائلين امكث معنا لانه نحو المساء وقد مال النهار. فدخل ليمكث معهما.

²⁹Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰فلما اتكأ معهما اخذ خبزا وبارك وكسّر وناولهما.

³⁰І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹فانفتحت اعينهما وعرفاه ثم اختفى عنهما.

³¹їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³²فقال بعضهما لبعض ألم يكن قلبنا ملتهبا فينا اذ كان يكلمنا في الطريق ويوضح لنا الكتب.

³²І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³فقاما في تلك الساعة ورجعا الى اورشليم ووجدا الاحد عشر مجتمعين هم والذين معهم

³³І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³⁴وهم يقولون ان الرب قام بالحقيقة وظهر لسمعان.

³⁴як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁵واما هما فكانا يخبران بما حدث في الطريق وكيف عرفاه عند كسر الخبز

³⁵І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶وفيما هم يتكلمون بهذا وقف يسوع نفسه في وسطهم وقال لهم سلام لكم.

³⁶Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷فجزعوا وخافوا وظنوا انهم نظروا روحا.

³⁷Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸فقال لهم ما بالكم مضطربين ولماذا تخطر افكار في قلوبكم.

³⁸І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹انظروا يديّ ورجليّ اني انا هو. جسوني وانظروا فان الروح ليس له لحم وعظام كما ترون لي.

³⁹Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰وحين قال هذا أراهم يديه ورجليه.

⁴⁰І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹وبينما هم غير مصدقين من الفرح ومتعجبون قال لهم أعندكم ههنا طعام.

⁴¹Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴²فناولوه جزءا من سمك مشوي وشيئا من شهد عسل.

⁴²Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³فأخذ وأكل قدامهم

⁴³І взявши, їв перед ними.

⁴⁴وقال لهم هذا هو الكلام الذي كلمتكم به وانا بعد معكم انه لا بد ان يتم جميع ما هو مكتوب عني في ناموس موسى والانبياء والمزامير.

⁴⁴Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵حينئذ فتح ذهنهم ليفهموا الكتب.

⁴⁵Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶وقال لهم هكذا هو مكتوب وهكذا كان ينبغي ان المسيح يتألم ويقوم من الاموات في اليوم الثالث.

⁴⁶і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷وان يكرز باسمه بالتوبة ومغفرة الخطايا لجميع الامم مبتدأ من اورشليم.

⁴⁷і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸وانتم شهود لذلك.

⁴⁸Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹وها انا ارسل اليكم موعد ابي. فاقيموا في مدينة اورشليم الى ان تلبسوا قوة من الاعالي

⁴⁹І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰واخرجهم خارجا الى بيت عنيا. ورفع يديه وباركهم.

⁵⁰І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹وفيما هو يباركهم انفرد عنهم وأصعد الى السماء.

⁵¹І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵²فسجدوا له ورجعوا الى اورشليم بفرح عظيم.

⁵²Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³وكانوا كل حين في الهيكل يسبّحون ويباركون الله آمين

⁵³і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.