¹في تلك الساعة تقدم التلاميذ الى يسوع قائلين فمن هو اعظم في ملكوت السموات.

¹Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

²فدعا يسوع اليه ولدا واقامه في وسطهم

²І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

³وقال. الحق اقول لكم ان لم ترجعوا وتصيروا مثل الاولاد فلن تدخلوا ملكوت السموات.

³і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.

⁴فمن وضع نفسه مثل هذا الولد فهو الاعظم في ملكوت السموات.

⁴Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

⁵ومن قبل ولدا واحدا مثل هذا باسمي فقد قبلني.

⁵І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

⁶ومن أعثر احد هؤلاء الصغار المؤمنين بي فخير له ان يعلق في عنقه حجر الرحى ويغرق في لجة البحر.

⁶Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.

⁷ويل للعالم من العثرات. فلا بد ان تأتي العثرات ولكن ويل لذلك الانسان الذي به تأتي العثرة.

⁷Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

⁸فان اعثرتك يدك او رجلك فاقطعها وألقها عنك. خير لك ان تدخل الحياة اعرج او اقطع من ان تلقى في أتون النار الابدية ولك يدان او رجلان.

⁸Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.

⁹وان اعثرتك عينك فاقلعها وألقها عنك. خير لك ان تدخل الحياة اعور من ان تلقى في جهنم النار ولك عينان.

⁹І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло.

¹⁰انظروا لا تحتقروا احد هؤلاء الصغار. لاني اقول لكم ان ملائكتهم في السموات كل حين ينظرون وجه ابي الذي في السموات.

¹⁰Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

¹¹لان ابن الانسان قد جاء لكي يخلّص ما قد هلك.

¹¹Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

¹²ماذا تظنون. ان كان لانسان مئة خروف وضل واحد منها أفلا يترك التسعة والتسعين على الجبال ويذهب يطلب الضال.

¹²Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної?

¹³وان اتفق ان يجده فالحق اقول لكم انه يفرح به اكثر من التسعة والتسعين التي لم تضل.

¹³І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

¹⁴هكذا ليست مشيئة امام ابيكم الذي في السموات ان يهلك احد هؤلاء الصغار

¹⁴Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

¹⁵وان اخطأ اليك اخوك فاذهب وعاتبه بينك وبينه وحدكما. ان سمع منك فقد ربحت اخاك.

¹⁵Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

¹⁶وان لم يسمع فخذ معك ايضا واحدا او اثنين لكي تقوم كل كلمة على فم شاهدين او ثلاثة.

¹⁶коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

¹⁷وان لم يسمع منهم فقل للكنيسة. وان لم يسمع من الكنيسة فليكن عندك كالوثني والعشار.

¹⁷Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

¹⁸الحق اقول لكم كل ما تربطونه على الارض يكون مربوطا في السماء. وكل ما تحلّونه على الارض يكون محلولا في السماء.

¹⁸Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

¹⁹واقول لكم ايضا ان اتفق اثنان منكم على الارض في اي شيء يطلبانه فانه يكون لهما من قبل ابي الذي في السموات.

¹⁹Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.

²⁰لانه حيثما اجتمع اثنان او ثلاثة باسمي فهناك اكون في وسطهم

²⁰Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

²¹حينئذ تقدم اليه بطرس وقال يا رب كم مرة يخطئ اليّ اخي وانا اغفر له. هل الى سبع مرات.

²¹Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?

²²قال له يسوع لا اقول لك الى سبع مرات بل الى سبعين مرة سبع مرات.

²²Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

²³لذلك يشبه ملكوت السموات انسانا ملكا اراد ان يحاسب عبيده.

²³Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.

²⁴فلما ابتدأ في المحاسبة قدم اليه واحد مديون بعشرة آلاف وزنة.

²⁴Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.

²⁵واذ لم يكن له ما يوفي أمر سيده ان يباع هو وامرأته واولاده وكل ما له ويوفى الدين.

²⁵Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати.

²⁶فخر العبد وسجد له قائلا يا سيد تمهل عليّ فاوفيك الجميع.

²⁶Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.

²⁷فتحنن سيد ذلك العبد واطلقه وترك له الدين.

²⁷Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.

²⁸ولما خرج ذلك العبد وجد واحدا من العبيد رفقائه كان مديونا له بمئة دينار. فامسكه واخذ بعنقه قائلا أوفني ما لي عليك.

²⁸Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.

²⁹فخرّ العبد رفيقه على قدميه وطلب اليه قائلا تمهل عليّ فاوفيك الجميع.

²⁹Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.

³⁰فلم يرد بل مضى والقاه في سجن حتى يوفي الدين.

³⁰Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг.

³¹فلما رأى العبيد رفقاؤه ما كان حزنوا جدا وأتوا وقصّوا على سيدهم كل ما جرى.

³¹Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.

³²فدعاه حينئذ سيده وقال له. ايها العبد الشرير كل ذلك الدين تركته لك لانك طلبت اليّ.

³²Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене;

³³أفما كان ينبغي انك انت ايضا ترحم العبد رفيقك كما رحمتك انا.

³³чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував?

³⁴وغضب سيده وسلمه الى المعذبين حتى يوفي كل ما كان له عليه.

³⁴І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.

³⁵فهكذا ابي السماوي يفعل بكم ان لم تتركوا من قلوبكم كل واحد لاخيه زلاته

³⁵Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.